SOCIOПРОСТІР: міждисциплінарний електронний збірник наукових праць з соціології та соціальної роботи

Метод «Антикроки» в програмі реабілітації осіб із різними формами хімічної залежності

Олена Бутиліна — 2024-12-25

Актуальність дослідження напрямів удосконалення системи реабілітації осіб із різними формами хімічної залежності обумовлюється тенденцією постійного кількісного збільшення цієї категорії, особливо на тлі економічної нестабільності, війни та обмеженості державних програм підтримки в Україні. У статті здійснена спроба переосмислення традиційної і визнаної програми для залежних «12 кроків» крізь призму антикроків та методики анти-читання. Метод «Антикроки» визначається як альтернативний підхід, що акцентує увагу на обхід психологічних захисних механізмів, які блокують процес реабілітації: заперечення, раціоналізація, проекція, мінімізація проблеми, уникнення відповідальності.

Метою статті стало визначення цих механізмів та формування практичних інструментів для їх подолання. Автором проаналізовані основні принципи 12-крокової програми, обґрунтовані складності сприйняття положень цієї програми реабілітантами та визначені способи її інтерпретації через антикроки.

Доведено, що метод «Антикроки» може стати альтернативним підходом у програмах реабілітації адиктів.

У статті представлені попередні результати застосування методу «Антикроки» у роботі з особами, що мають різні форми хімічної залежності і проходять курс реабілітації на базі мережі реабілітаційних центрів громадської організації «Рестарт+», а також оцінки і враження реабілітантів, отримані шляхом інтерв’ювання. Було зафіксовано, що метод «Антикроки» дозволяє зняти напругу, веде до глибшого усвідомлення своєї поведінки реабілітантом та подоланню його внутрішніх бар'єрів. Автором робиться висновок про доцільність і можливості впровадження методу «Антикроки» для підвищення ефективності реабілітації, окреслюються подальші кроки дослідження у визначеному напрямі.

Чинники професійного вигорання соціальних працівників, які працюють з людьми літнього віку

Світлана Садрицька — 2024-12-25

У статті досліджується одна із актуальних для соціальної роботи проблем – професійне вигорання фахівців. Акцентується увага на впливі комплексу чинників, що посилюються через роботу соціальних працівників в умовах війни. Головну увагу автори приділяють особливостям роботи з людьми літнього віку, що на їх думку суттєво впливають на професійне вигорання соціальних працівників, оскільки вимагають як фізичних, так і значних емоційних та психологічних ресурсів. Автори аналізують вікові межі літнього віку, що базуються на біологічних, соціальних та демографічних показниках. Розглядаються вікові особливості літнього віку: головні завдання, вплив основних соціальних інститутів, можливі ризики та небезпеки.

У статті відзначається специфіка літніх людей, як клієнтів соціальної роботи, підкреслюється тенденція до збільшення кількості таких клієнтів через демографічні та соціально-економічні чинники. Проаналізовано посилення проявів вигорання під впливом таких чинників як емоційне виснаження, фізична втома, психологічний тиск, негативний вплив особистих історій клієнта, недостатність визнання та підтримки з боку суспільства.

Авторами запропоновано організаційні заходи щодо запобігання вигоранню соціальних працівників з урахуванням особливостей літніх клієнтів: нормування часових витрат, заохочення та підтримка професійного середовища, інформаційна робота в громаді, увага керівництва та інші. У статті робиться висновок про те, що професійне вигорання серед соціальних працівників, які працюють із літніми людьми, обумовлене комплексною взаємодією емоційних, фізичних, соціальних та організаційних чинників. Уникнення цього синдрому потребує всебічної підтримки, вдосконалення організації роботи, впровадження стратегій емоційної саморегуляції, врахування специфіки роботи з літніми людьми в заходах спрямованих на попередження та подолання професійного вигорання соціальних працівників

Електронний навчальний курс з травма-інформованого підходу при допомозі дітям в уявленнях цільових груп (за матеріалами фокус-групових інтерв’ю)

Ірина Євдокимова — 2024-12-25

В статті автори підіймають надзвичайно важливу в умовах сьогодення проблему – проблему надання психосоціальної підтримки дітям, що наразі перебувають в Україні і в яких, внаслідок триваючої вже три роки війни, спостерігається значний рівень психологічних розладів й травматизації. Наводиться визначення поняття «психологічна травма», а також розглядаються основні її різновиди: гостра травма, хронічна травма, комплексна травма. Наголошується, що інноваційною моделлю надання психосоціальної допомоги дітям в умовах ведення воєнних дій може стати модель, побудована на травма-інформованому підході. Відтак існує нагальна потреба у створенні електронного навчального курсу, що висвітлював би питання надання допомоги дітям, які пережили травмівні події.

В створенні такого курсу зацікавлені як фахівці-практики, з огляду на професійні виклики, пов’язані із соціальною роботою з дітьми в умовах війни, так і здобувачі вищої освіти зі спеціальностей «Соціальна робота» і «Психологія» та освітяни, що викладають на відповідних освітніх програмах.

В публікації наводяться результати дослідження, проведеного в рамках міжнародного проєкту «Травма-інформовані підходи у покращені догляду та медіація», під час якого інформантами виступили представники трьох зацікавлених груп: фахівці із соціальної роботи та психологи, що представляють соціальні служби м. Харкова й п’яти територіальних громад Харківської області, студенти, які навчаються в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за спеціальностями «Соціальна робота» і «Психологія», а також науково-педагогічні працівники соціологічного факультету й факультету психології. На підставі узагальнення отриманих даних автори доходять висновку, що електронний курс має відповідати таким критеріям: доступність для всіх, хто працює з травмованими дітьми (психологів, соціальних працівників, педагогів, батьків, студентів); чітка структурованість і комплексність навчального матеріалу; практична спрямованість із застосуванням реальних кейсів і вправ; поєднання класичного та ігрового підходів для кращого засвоєння матеріалу; тривалий доступ до матеріалів курсу та можливість їхнього завантаження; можливість супервізії, що передбачає консультації та підтримку від експертів; наявність як мобільної, так і десктопної версії для зручного навчання; сертифікація, що засвідчить отримані знання й навички.

Особливості управління персоналом в організаціях соціального обслуговування в Україні в умовах воєнного стану

Катерина Бугай — 2024-12-25

У сучасних умовах, що характеризуються інтенсивними міграційними процесами, воєнними діями та обстрілами, появою нових категорій клієнтів, які потребують допомоги, високим рівнем стресу, – проблема ефективного кадрового менеджменту в організаціях соціального обслуговування постає дуже гостро. Метою статті є визначити особливості управління персоналом в організаціях соціального обслуговування в умовах воєнного стану в Україні, охарактеризувати практики кадрового менеджменту та визначити його недоліки для окреслення актуалізованих напрямів розвитку.

У статті обґрунтовується важливість підтримки емоційного стану працівників разом із впровадженням нових методів управління персоналом для зменшення впливу негативних чинників на діяльність фахівців соціальної сфери. На основі аналізу результатів розвідувального соціологічного дослідження «Кадровий менеджмент в організаціях соціального обслуговування в Харківській області» визначено основні проблеми в системі кадрового менеджменту цих організацій, а також окреслено основні напрями зміни методів управління персоналом.

Авторка розглядає особливості системи управління персоналом в організаціях соціального обслуговування, а саме, її складові (планування, відбір персоналу, адаптацію персоналу, мотивацію, навчання, атестацію та оцінювання персоналу та вивільнення), визначає недоліки і проблеми реалізації відповідних напрямів менеджменту. Також у статті проаналізовано методи роботи з персоналом в організаціях соціального обслуговування державного і недержавного сектору.

На основі викладеного матеріалу робиться висновок про важливість та необхідність удосконалення системи кадрового менеджменту в організаціях соціального обслуговування, а саме в модернізації та адаптації системи мотивації, адаптації та підбору персоналу до сучасних умов праці. А підтримка емоційного стану працівників в умовах воєнного стану має також займати пріоритетну позицію серед методів роботи з персоналом.

Психологічна компетентність соціальних працівників у контексті війни: необхідність підготовки та перепідготовки фахівців

Дар’я Нестеренко — 2024-12-25

У статті визначається необхідність підвищення психологічної компетентності соціальних працівників у контексті роботи з вразливими групами населення в умовах повномасштабного вторгнення та його наслідків для ментального здоров’я населення. Актуальність дослідження обумовлена зростанням кількості людей із психологічними проблемами, зокрема посттравматичними стресовими розладами (ПТСР), депресією та тривожністю, що вимагає від соціальних працівників відповідних навичок роботи з травмованими клієнтами. Метою статті є обґрунтування необхідності та визначення основних напрямів посилення психологічної компетентності соціальних працівників у системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації.

Визначається, що соціальні працівники стикаються зі значним емоційним навантаженням, що призводить до ризику професійного вигорання. Для ефективної роботи з вразливими групами населення, такими як військовослужбовці, ветерани, внутрішньо переміщені особи та діти, необхідно розвивати психологічну компетентність, включаючи навички саморегуляції та роботи з травмою.

Сфера застосування результатів дослідження охоплює освітні програми для майбутніх соціальних працівників, а також програми підвищення кваліфікації фахівців. Робота із формування і посилення психологічної компетентності має бути системною. Для забезпечення якісної підготовки та перепідготовки соціальних працівників необхідно впровадити відповідні зміни в освітніх програмах, зокрема додати спеціалізовані курси з психологічної підтримки, кризової інтервенції та роботи з травмою. Також, авторка пропонує впровадження спеціалізованих курсів, тренінгів, супервізій та менторських програм, спрямованих на розвиток психологічних навичок та підтримку емоційного стану фахівців, що працюють. Висновки статті підкреслюють стратегічну важливість підвищення психологічної компетентності соціальних працівників для покращення якості надання соціальних послуг та стабілізації соціально-психологічного стану суспільства.

Тренінги в діяльності Харківського обласного центру соціальних служб в умовах війни

Андрій Гусейнов — 2024-12-25

Війна в Україні спричинила масштабні соціальні виклики, які потребують оперативних рішень та адаптаційних заходів з боку державних і недержавних організацій, зокрема центрів соціальних служб. Харківський обласний центр соціальних служб відіграє ключову роль у забезпеченні соціального захисту вразливих категорій населення, наданні методичної підтримки та підвищенні професійної компетентності фахівців соціальної сфери.

Метою статті є визначити особливості та проблеми проведення тренінгів в діяльності Харківського обласного центру соціальних служб в умовах війни.

В статті запропоновано визначення тренінгу як організованого процесу навчання, який передбачає використання спеціальних методів та підходів для набуття учасниками необхідних навичок і знань, а також наведено класифікації тренінгів та схарактеризовано головні етапи їх організації та проведення. Також в статті відзначено, що тренінги стали з 2020 року важливим напрямом роботи обласних центрів соціальних служб в Україні, в тому числі Харківського обласного центру соціальних служб.

В статті проаналізовано особливості діяльності Харківського обласного центру соціальних служб в умовах війни та наведено результати емпіричного дослідження, яке було проведено за допомогою методів опитування учасників тренінгів та тренера Харківського обласного центру соціальних служб. Результати опитування дозволили зробити висновок про те, що більшість учасників позитивно оцінюють тренінгову діяльність центру, відзначають її практичну спрямованість, актуальність тематики та високий рівень організації. Водночас було виявлено певні труднощі, пов’язані із безпековою ситуацією, логістичними обмеженнями та потребою у розширенні тематики тренінгів.

В статті також запропоновано рекомендації щодо покращення тренінгової роботи в Харківському обласному центрі соціальних служб. Зокрема, було відзначено важливість гнучких форматів навчання, поєднання офлайн- та онлайн-заходів, розширення тематики тренінгів, удосконалення їх методологічної бази