@article{Zahurska_2020, title={P. P. S. ОБВЕРСІЯ: ЧИ Є РЕАЛЬНА ЛЮДСЬКА ІСТОТА НАПИСАНОЮ?}, url={https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/16201}, DOI={10.26565/2226-0994-2020-62-1}, abstractNote={<p>У статті розглядається стан людської істоти в пост-постмодерних умовах, а також привертається увага до обверсії як однієї з версій постлюдської реальності в її поліверсії, що є «пишномовною». Обверсія розглядається як логічна й водночас динамічна фігура дис-ідентичності та не-присутності. Намагання з’ясувати, чи написано справжню людину, призводить до розгляду відносин реальної і письмової реальності, а також можливості постлюдського письма. Постлюдське письмо постає у треках, слідах, шрамах і пережитках (таких, як-от @, котре виступає ознакою того, що стає хв@статим). Пережитки, рудименти людини досліджуються через звернення до актуальних пост-постмодерних концепцій, як-от спекулятивний реалізм, спекулятивний постгуманізм, темна екологія тощо. У пост-постмодерному контексті досліджуються до/віра і добро/якісність на противагу надмірному постмодерному цитуванню й теоретизуванню. Отже, людина як пост-постскриптум стає водночас передмовою. У запропонованій статті розглядаються також такі вирішальні постмодерні проблеми, як ітерабельність і підпис, причому&nbsp;– у контингентному контексті, де іманентність самого проживання стає письмом у постцифровій, пост-Інтернет і пост-медіа протяжності у зв’язку з усвідомленням провалу технічного або навіть механічного як людського. Таке дослідження здійснюється на прикладі пост-постмодерної архітектури як іманентної просторово-часової контингентності – нав-<em>кол</em>ишнього о-<em>точ</em>ення людської істоти. У підсумку воно показує, як мінімалістський стиль у пост-постмодерній етиці та естетиці співвідноситься з обверсивним розгойдуванням (на відміну від бінарної опозиційної логіки). Отже, у статті осягається рух від людини до постлюдини як скриптора, що пише посткриптум, і далі – до пост-постлюдини як постскриптора, який пише пост-постскриптум (до) людської істоти, і фактично пише сам себе у своїй контингентній іманентності.</p&gt;}, number={62}, journal={Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії»}, author={Zahurska, Nataliia V.}, year={2020}, month={Чер}, pages={8-14} }