Харківський історіографічний збірник

ПІЗНІЙ РОМАНТИЗМ VS РАННІЙ ПОЗИТИВІЗМ: ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ НОВІТНІХ ІДЕЙ М. І. КОСТОМАРОВИМ (1860–1880-ті рр.)

2018-12-06T16:17:41+00:00

У статті світогляд М. І. Костомарова характеризується як романтичний, але із запозиченням деяких ідей провіденціалізму, доби Просвітництва, гегельянства, позитивізму. Вплив раннього позитивізму на творчість ученого вбачається як у використанні новітньої методики археографічної роботи, так і сприйнятті деяких постулатів «позитивного вчення».

ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ПРО М. І. КОСТОМАРОВА В ХАРКОВІ ТА УКРАЇНІ

2018-12-06T16:18:20+00:00

У статті висвітлюються заходи зі вшанування пам’яті про видатного історика, випускника Харківського університету М.І. Костомарова (1817–1885). Основну увагу сконцентровано довкола подій, що мали місце в Україні (і, зокрема, в Харкові) протягом другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.

АЛІНА І КОСТОМАРОВ: КОХАННЯ, ВКАРБОВАНЕ В ЛИСТАХ

2018-12-06T16:19:09+00:00

У цій статті досліджено листи нареченої М. Костомарова — А. Крагельської. Кореспонденція, що охоплює період 1850–1851 рр., була адресована в Саратов, де перебував у засланні М. Костомаров за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. Особливість епістолярію полягає у трансформації його значення для авторки. З часом А. Костомарова почала оцінювати свої листи як «тексти пам'яті». Ці метаморфози втілені у правках на рукописах пізнішого часу. Здійснено аналіз паперу, інструментів письма та почерку текстів. Зроблено висновок, що у зовнішніх особливостях джерел вкарбований емоційний світ непевності становища дівчини. Для зрілої А. Костомарової листування стало речовим доказом тривалої розлуки з коханим, тому в автобіографічному тексті жінки її листи виконали функцію «каузального наративу» між періодами спілкування і довгої мовчанки двох закоханих людей.

Н. М. КАРАМЗИН И Н. И. КОСТОМАРОВ: ДВА ИСТОРИКА В ОДНОМ КОНТЕКСТЕ

2018-12-06T16:19:49+00:00

У статті в порівняльному плані розглядається творчість М. М. Карамзіна та М. І. Костомарова. Стверджується, що в центрі уваги цих істориків був народ, його доля. Це дає підставу і того, і іншого відносити до романтичної історіографії. Тим часом, слід враховувати, що романтизм не являв собою однорідну ідейну течію, а також еволюціонував з плином часу. Відповідно, висловлено думку про те, що Карамзін і Костомаров представляють собою (і хронологічно, і ідейно) свого роду полюси романтичної історіографії.

«ЯВЛЕНИЕ НОВОЕ, ЧУЖДОЕ СТАРОЙ РУСИ»: СПЕЦИФИКА ОСВЕЩЕНИЯ ИСТОРИИ СТАРООБРЯДЧЕСТВА Н. И. КОСТОМАРОВЫМ

2018-12-06T16:20:40+00:00

У статті здійснена спроба з’ясувати наскільки оригінальними для свого часу були погляди М.І. Костомарова на сутність та значення старообрядництва. З’ясовано зв’язок ідей історика стосовно старовір’я з поглядами І.С. Аксакова та П.П. Щапова, що висловлювалися раніше. Аналізується вплив суспільно-політичних та релігійних переконань М.І. Костомарова, його методологічних підходів на оцінки старообрядництва. Стверджується , що у поглядах М.І. Костомарова на розкол виявилася достатньо типова для ХІХ ст. орієнталізація народу.

М.І. КОСТОМАРОВ У РЕПРЕЗЕНТАЦІЯХ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ НАРАТИВІВ

2018-12-06T16:21:54+00:00

Представлені основні способи включення творчості М.І. Костомарова в історію історичної науки. Визначено, що сучасний український історіографічний наратив залучає спадщину історика до конструювання історії національної історичної думки, не враховуючи загальноімперський історіографічний контекст. Водночас російські історіографи розглядають творчість М.І. Костомарова як продукт виключно імперського інтелектуального середовища. Зазначено, що можливі альтернативи історіографічних крайнощів закладені в потенціалі самої ідейної спадщини видатного історика.

ДВІ АВТОБІОГРАФІЇ М. І. КОСТОМАРОВА: ПРОБЛЕМИ КОНСТРУКЦІЇ ТА ДЕКОНСТРУКЦІЇ

2018-12-06T16:22:48+00:00

У статті здійснюється порівняльний аналіз записів автобіографії М.І. Костомарова, зроблених Н.О. Білозерською та А.Л. Костомаровою, який дозволяє виявити їхні спільні риси (головні сюжетні лінії та більшість конкретних сюжетів, частково емоційне навантаження) та відмінності (хронологічні межі, обсяг текстів, наявність унікальних сюжетів та розбіжностей в описі емоційного стану мемуариста або конкретних деталей у спільних для двох автобіографій сюжетах, загальний характер розповідей, їхнє літературне оформлення), з’ясовуються фактори, які вплинули на організацію двох автобіографічних текстів, а також ступінь їхньої автентичності.

ЕМОЦІЙНИЙ ВИМІР АВТОБІОГРАФІЇ М. І. КОСТОМАРОВА

2018-12-05T00:10:28+00:00

Стаття присвячена дослідженню «емоційної навмисності» автобіографії М.І. Костомарова (1875 р.). Автор намагається довести гіпотезу, що використання тих чи інших емотивів чи навмисна відсутність згадки певних емоцій у тексті слугували засобом конструювання автобіографії як професійного заповіту автора. «Емоційний менеджмент», репрезентований у автобіографії, корелюючи з науковими чеснотами та етичними імперативами, дозволив акцентувати увагу на науковому значенні творчої діяльності М.І. Костомарова. З іншого боку, він надавав можливість протистояти тиску зовнішніх емоційних режимів та створювати простір «емоційної свободи» в межах тогочасної реальності для висловлювання певних суспільно-політичних ідей автора.

Н. И. КОСТОМАРОВ И ЕГО ТВОРЧЕСТВО В ОЦЕНКАХ ИСТОРИКОВ ХАРЬКОВСКОГО УНИВЕРСИТЕТА

2018-12-06T16:24:23+00:00

Автор аналізує оцінки результатів творчості і характеристики особистості М. І. Костомарова, які були висловлені вченими Харківського університету. Відзначається, що творча спадщина і життєвий шлях цього видатного історика незмінно привертали до себе увагу дослідників, а спектр думок про нього досить широкий. Харківські історики приділили йому більше уваги, ніж представники інших наукових центрів України (за винятком Києва), їхнім роботам, як правило, притаманний зважений підхід і прагнення осмислити роль харківського періоду в житті вченого.

Н.И. КОСТОМАРОВ И ПРОБЛЕМА ГЕНЕЗИСА КРЕПОСТНОГО ПРАВА В УКРАИНЕ

2018-12-06T16:25:09+00:00

У статті висвітлена суспільна дискусія середини XIХ ст. щодо походження кріпосного права на українських землях та роль в цій дискусії професійних істориків. Представлені позиції сторін, їх аргументи та основні дискусійні питання. Відзначено оригінальний погляд М.І. Костомарова на процес закріпачення селян в литовсько-польський період української історії, який ставить під сумнів стійкі історіографічні оцінки.

ПОСТАТЬ МИКОЛИ ІВАНОВИЧА КОСТОМАРОВА В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

2018-12-06T16:25:33+00:00

Стаття присвячена дослідженню зображень М.І. Костомарова у творах мистецтва. Виявлена значна кількість таких портретних зображень (це і живописні твори, і графічні роботи, і скульптура, і пам’ятки філателії та нумізматики). Автори цих творів зображали вченого в різні періоди його життя, намагалися зафіксувати як його зовнішні риси, так і відтворити його внутрішній світ. Наявна в нашому розпорядженні портретна галерея засвідчує авторитет вченого не лише в середовищі фахових істориків, а й серед широких кіл громадськості.

УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЛЮБСТВО МИКОЛИ КОСТОМАРОВА

2018-12-06T16:26:00+00:00

Розглянуто формування і становлення видатного вітчизняного історика та громадського діяча М.І. Костомарова як українського народолюбця. Показано, як він в наукових та публіцистичних працях, написаних у світлі спочатку романтичної, а згодом позитивістської методології, пропагував ідею вивчення української народності, її історії та культури, утверджував розвиток української національної науки, захищав право українців на користування рідною мовою та літературою, прагнув утвердити історичну самодостатність українства в теорії та в соціальній практиці. Все це сприяло утвердженню національно-культурної самобутності українського народу, його національно-культурному відродженню, висуненню вимог культурно-національної автономії та федералізму як засобу демократизації суспільства.

БИОИСТОРИОГРАФИЯ В СТРУКТУРЕ СОВРЕМЕННОГО БИОГРАФИЗМА

2018-12-06T16:26:35+00:00

Стаття присвячена проблемам концептуалізації біоісторіографії як галузі біографізму. Особливу увагу приділено проблемі створення джерельної бази біоісторіографічних досліджень та осмисленню значення джерелознавчих процедур. На основі розгляду вже запропонованих історіографами варіантів структурування джерельної бази автор пропонує власні варіанти ієрархізації та комбінування джерел, відзначаючи їхню кореляцію з певними типами біоісторіографічних досліджень.

ПОГЛЯДИ М.І. КОСТОМАРОВА НА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ РОСІЙСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ: КОМЕНТАРІ ДО ДИСКУСІЇ ПОЧАТКУ 1860-Х РОКІВ

2018-12-06T16:27:04+00:00

У статті аналізуються публіцистичні праці М.І. Костомарова, які були опубліковані на початку 1860-х років і присвячені проблемам реформування російський університетів. Костомаров запропонував проект «відкритого університету», який не передбачав існування студентської корпорації. Висловлені ним ідеї спричинили палку дискусію, у якій взяли участь відомі діячі науки та освіти. Зазначено, що попри співзвучність поглядів Костомарова та «революційних демократів», врешті він займав та відстоював ліберальні позиції. Запропонований ним проект почасти був реалізований при заснуванні «Відкритого університету Шанявського».

ЕМБЛЕМИ ЯК ОБ’ЄКТ ВІЗУАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (ДО ПИТАННЯ ПРО ЗВ'ЯЗОК ЕМБЛЕМАТИКИ ТА ВІЗУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ)

2018-12-06T16:27:38+00:00

Стаття присвячена аналізу характерних особливостей становлення і сучасного стану емблематики, її зв’язку з візуальною історією. Розглядаються актуальні стратегії дослідження емблематичного матеріалу, які використовуються дослідниками на пострадянському просторі. Особлива увага приділена використанню методів та підходів візуальної історії для аналізу емблем. Зростаюча увага дослідників до візуальних матеріалів розглядається автором як одна з характерних рис сучасної історіографії.

ФЕДЕРАТИВНІ ПРОЕКТИ У ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ (1815–1923 РР.): ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОЗІРНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПАРАДОКСИ ІСТОРІОГРАФІЇ

2018-12-06T16:28:06+00:00

У статті висвітлюються особливості мови описування федеративних ідей у текстах центрально- та східноєвропейських істориків. Проаналізовано формування двох історіографічних традицій щодо федералізму: як ідеологічної утопії та концепції «реальної політики». Окрім того, доведено тезу про методологічну позірність більшості наукових досліджень федералізму.

«СИНОПСИС КИЕВСКИЙ» 1674 ГОДА В ОЦЕНКАХ ИССЛЕДОВАТЕЛЕЙ КОНЦА XX – НАЧАЛА ХХI ВЕКА

2018-12-06T16:28:28+00:00

У статті розглянуто й співставлено джерелознавчі та історіографічні оцінки «Синопсису Київського» 1674 року, зроблені сучасними українськими та зарубіжними дослідниками, виявлено загальні підходи й відмінності в поглядах істориків різних держав. Зроблено висновок про суперечливість і полярності представлених в науці аналітичних та аксіологічних оцінок. Спільною рисою досліджень «Синопсиса Київського» 1674 року сьогодні є факт усвідомлення істориками необхідності вивчати дане історичне джерело в контексті «довгого часу» й «великого простору», на підставі системного підходу та міждисциплінарної методології.

ОБРАЗ «ІНШОГО»: РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В РОСІЙСЬКИХ ПІДРУЧНИКАХ

2018-12-06T16:28:55+00:00

У статті розглядається дидактична література Російської Федерації періоду 1990-х – 2015 рр. – переважно шкільні, а також вузівські підручники з історії. Зокрема, проаналізовано презентацію української історії в підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи висвітлення української минувшини. З’ясовано, що історія України в дидактичній літературі Російської Федерації не виступає самостійним елементом. Вона не включена в контекст світового чи європейського історичного процесу, а розглядається майже виключно як складова російської історії.

ИНТЕРВЬЮ С АНДРЕАСОМ БУЛЛЕРОМ

2018-12-05T14:06:51+00:00

ІНТЕРВ'Ю з Андреасом Буллером

МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ И ЭТИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ БИОИСТОРИОГРАФИИ: ВПЕЧАТЛЕНИЯ ОТ КНИГИ

2018-12-06T16:29:25+00:00

Рец. на кн.: Попова Т. Н. Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историографических традиций. Теория. Методология. Практика

НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ

2018-12-06T16:29:48+00:00

Рец. на кн.: Портнова Т. Любити і навчати: селянство в уявленнях української інтелігенції другої половини ХІХ століття

«ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ПЕРЕВОРОТ» ТА ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАНУ: РОЗДУМИ НАД НОВОЮ КНИГОЮ

2018-12-06T16:30:07+00:00

Рец. на кн.: Колесник І. Інститут історії України: Нове українське відродження.