Проблеми інженерно-педагогічної освіти

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЄКТУВАННЯ ПЕРСОНІФІКОВАНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ФАХІВЦІВ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

С. В. ЛИСЕНКО — 2024-12-27

Стаття присвячується розкриттю теоретичних аспектів проєктування персоніфікованого освітнього середовища фахівців комп’ютерного профілю в умовах неформальної освіти. Розкрита суть понять «проєктування», «неформальна освіта», «персоніфікація» та «освітнє середовище» в контексті здійсненого дослідження. Акцентовано увагу на тому, що саме освітнє середовище є тією системою, в якій реалізуються психологічні та педагогічні умови та впливи, що сприяють розкриттю здібностей та особистісних особливостей здобувачів освіти. За результатами аналізу джерел наукової інформації визначені компоненти персоніфікованого освітнього середовища в умовах неформальної освіти, а саме: просторовий, що визначає архітектурно-естетичне оформлення та символічне наповнення закладу неформальної освіти; професійно-ціннісний, розкриває мотивацію звернення до неформальній освіті, ціннісне ставлення здобувача до неї; змістовно-методичний, визначає формати, технології, ресурси, форми самоконтролю, контролю, можливості освітнього вибору тощо; суб’єктивний, надає розуміння складу суб’єктів освіти та способів їх комунікації; рефлексивний, визначає способи аналізу отриманого досвіду та результативність використання певної практики. Особлива увага приділена характеристиці зазначених компонентів. Визначені шляхом теоретичного проєктування компоненти формують модель персоніфікованого освітнього середовища фахівців комп’ютерного профілю в умовах неформальної освіти.

Методами дослідження стали системних аналіз, теоретичний аналіз, а також аналіз джерел наукової інформації. Стаття презентує компоненти та характеристики персоніфікованого освітнього середовища фахівців комп’ютерного профілю в умовах неформальної освіти, тому фахівці зазначеного профілю знайдуть корисні теоретичні та практичні рекомендації для застосування.

Як цитувати: Лисенко С. В. Теоретичні засади проєктування персоніфікованого освітнього середовища фахівців комп’ютерного профілю в умовах неформальної освіти. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С. 8 - 17. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-01

ДОСЛІДНИЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ: АНАЛІЗ ДЕФІНІЦІЙ

В. В. АРЛАЧОВ — 2024-12-27

Мета. Проаналізувати сучасні наукові дослідження проблеми дослідницької компетентності педагогів професійного навчання, здійснити термінологічний аналіз базових понять дослідження: «педагог професійного навчання», «дослідницька компетентність педагогів професійного навчання».

Методи. Для виявлення ступеня розробленості проблеми використано методи теоретичного аналізу наукової, психолого-педагогічної та методичної літератури, нормативно-правових документів і законодавчих актів: для уточнення змісту досліджуваних понять – узагальнення й систематизацію; для узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми і висновків – аналіз і синтез.

Результати. Обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми в контексті викликів повномасштабного вторгнення в Україні та нової парадигми розвитку системи вищої освіти, що зумовили потребу в наближення змісту освіти до науки і може бути реалізовано через поєднання фундаментально-наукової, викладацької, загальнокультурної та науково-дослідницької підготовки в освітніх закладах. Охарактеризовано поняття «компетентність», «компетентнісний підхід», що забезпечує як провідний принцип діяльності сучасної вищої освіти синтез освітнього процесу й науково-дослідницької роботи. Проаналізовано, що в сучасній науковій літературі виокремлюють різні підходи до вивчення поняття компетентність. У межах особистісного підходу компетентність розглядається як базові особистісні характеристики людини, що визначають успішність і ефективність виконання нею певної діяльності. З точки зору діяльнісного підходу, компетентність – це взаємопов’язані здібності, вміння і навички, які необхідні для успішного виконання певної діяльності, можуть удосконалюватися через навчання і можуть слугувати для оцінки ефективності цієї діяльності. Виявлено, що сучасні дослідження українських науковців демонструють багатоаспектність дефініції «дослідницька компетентність» та різні погляди на нього і наразі відсутнє однозначне розуміння і визначення поняття «компетентність педагогів професійного навчання». На основі вивчення різних підходів до визначення поняття «дослідницька компетентність», «дослідницька компетентність вчителя», представляється можливим систематизувати різноманіття визначень, при цьому виокремлюючи сутнісні ознаки цієї категорії. Більшість науковців відносить дослідницьку компетентність до ключових компетентностей викладача, оскільки вона є визначальною для професійної педагогічної діяльності і спонукальною до розвитку педагогічної майстерності та професіоналізму. Визначено, що професійна діяльність майбутнього педагога професійного навчання включає в себе знання, уміння і навички за двома складовими – психолого-педагогічної і галузевої і саме вони виступають об’єктом планування, організації та здійснення пошуково-перетворювальної діяльності.

Висновки. На основі узагальнення наукових підходів і поглядів, дослідницьку компетентність педагога професійного навчання визначено як цілісну, інтегративну характеристику особистості педагога, що поєднує в собі знання, вміння і засоби дослідницької діяльності на рівні технології в певній науково-технічній галузі, ціннісні ставлення, професійно значущі особистісні якості, що виявляються в готовності і здатності здійснювати дослідницьку діяльність із метою отримання нових знань для професійної діяльності шляхом застосування методів наукового пізнання, вирішення освітніх проблем та побудови освітнього процесу.

Як цитувати: Арлачов В. В., Стрельченко О. М. Дослідницька компетентність майбутніх педагогів професійного навчання: аналіз дефініцій. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С. 18-31. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-02

ХАРАКТЕРИСТИКА СИТУАЦІЙ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Л. О. БАЧІЄВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-03

Стаття присвячена визначенню проблем професійної діяльності фахівців харчової галузі в умовах війни, що формують ситуації невизначеності відповідно до структури галузі та елементами трудового процесу. З’ясовано, що поняття «невизначеність» перебуває в колі уваги дослідників різних галузей, зокрема філософії (визначають її як складову характеристики світу) та психології (розглядають у різноманітних аспектах прийняття рішень, міжособистісної взаємодії, характеристик особистості). Схарактеризовано умови війни як такі, що формують невизначеність. Визначені типи ситуацій невизначеності, сформовані їх ознаки та характеристики. З метою розроблення проблем, що формують невизначеність у професійній діяльності фахівців харчової галузі, розкрита структура галузі та професійної діяльності. Наведений опис проблем, що стосуються використання обладнання, устаткування, інвентаря; реалізація технології приготування їжі, застосування основ товарознавства; дотримання гігієни, санітарії та охорони праці; організація виробництва, обліку та калькуляції; дотримання енергоефективності та екологічності; реалізація правових відносин у галузі. Зазначено, що реалізація трудового процесу також насичена проблемними ситуаціями, що також спричиняють стан невизначеності. Наведено приклади таких проблем.

Методом дослідження стало вивчення та аналіз філософської та психолого-педагогічної теорії щодо характеристики невизначеності та пов’язаних із нею ситуацій невизначеності в сутнісному та діяльнісному аспектах. Це дозволило зробити висновок, що реалізація професійної діяльності фахівців харчової галузі в сучасних умовах насичена ситуаціями невизначеності, що обумовлюються структурою галузі промисловості та елементами трудового процесу.

Результати дослідження можуть бути впроваджені у практику підготовки фахівців харчової промисловості в закладах професійної (професійно-технічної) освіти для підготовки до реалізації професійної діяльності в умовах воєнного часу.

Як цитувати: Бачієва Л. О., Свідло К. В. Характеристика ситуацій невизначеності в професійній діяльності фахівців харчової галузі в умовах війни. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.32-41. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-03

БІЛІНГВАЛЬНА ОСВІТА - ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Г. І. ЗЕЛЕНІН — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-04

У статті проведено ґрунтовний аналіз розвитку білінгвальної освіти в закладах вищої освіти та розглядається, які вона має переваги в процесі підготовки фахівців для глобального ринку праці. Окремо обговорюється концепція багатомовної освіти Ради Європи та її застосування в контексті вищої освіти. У статті підкреслюється важливість Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (CEFR) в оцінюванні мовних навичок студентів і роль мовного портфоліо в оцінюванні їхнього багатомовного досвіду.

У роботі обговорюються різні підходи до викладання мов у контексті білінгвальної освіти, зокрема компетентнісний, міждисциплінарний, когнітивний та діяльнісний, які мають на меті допомогти студентам ефективно вивчати професійну термінологію кількома мовами. Компетентнісний підхід наголошує на розвитку ключових комунікативних та професійних навичок, необхідних для успішної діяльності в багатомовному середовищі. Міждисциплінарний підхід поєднує мовні навички з професійними знаннями, дозволяючи студентам застосовувати вивчене в різних контекстах. Когнітивний підхід фокусується на покращенні усвідомлення навчання через розумові процеси, тоді як діяльнісний підхід заохочує самостійну роботу та розвиває навички самонавчання студентів.

Автор наголошує, що білінгвальна освіта має важливе значення для того, щоб допомогти студентам розвинути навички, необхідні для міжнародних проєктів та командної роботи. Це покращує їхню міжкультурну комунікацію та заохочує інноваційне мислення. Технічні університети покращують мовні навички та професійні компетенції студентів, готуючи їх до успіху в конкурентному світовому ринку праці, де цінується багатомовне спілкування. Запроваджуючи білінгвальну освіту, навчальні заклади, по суті, готують своїх випускників до майбутнього, де адаптивність і міжкультурна співпраця мають першорядне значення. Такий підхід приносить користь як окремим студентам, так і допомагає створити більш інклюзивну глобальну спільноту.

Як цитувати: Zelenin H. Bilingual education is an important component of the educational process at higher educational institutions. Problems of Engineering Pedagogic Education, (83), 42-49. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-04

СУТНІСТЬ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ДАНОГО НАПРЯМКУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

К. В. КОЛЕСНИКОВ — 2024-12-27

Унаслідок війни, що триває, значно зросла кількість українців, які потребують якісної реабілітаційної допомоги. Необхідно терміново сприяти покращенню фізкультурно-спортивної та інклюзивної системи реабілітації. Перед державою та науковою спільнотою постало завдання щодо розширення доступності сучасних допоміжних технологій у фізкультурно-спортивній реабілітації, а також підвищення кваліфікації фахівців у цій галузі та розробка нових компетентностей. Щоб удосконалити цей напрямок фізкультурно-спортивної реабілітації, потрібно розробити нові, більш сучасні методики підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Метою дослідження стало визначення сутності фізкультурно-спортивної реабілітації та змісту компетенцій, якими мають володіти сучасні фахівці з цього виду реабілітації.

Аналіз наукової літератури показав, що тема фізкультурно-спортивної реабілітації досліджена не в повній мірі, малодослідженими залишаються питання напрямку реабілітації в умовах воєнного та післявоєнного часу. Існують прогалини в дослідженні компетенцій, що необхідні для виконання професійних обов'язків фахівця у цій галузі, а також існує потреба у створенні переліку знань, навичок, умінь, комунікаційних здібностей, якими має володіти сучасний фахівець у сфері фізкультурно-спортивної реабілітації.

У статті розглянуто сутність фізкультурно-спортивної реабілітації, досліджено механізми їх реалізації та завдання, конкретизовано основні проблеми, що перешкоджають розвитку фізкультурно-спортивної реабілітації, а саме, брак фахівців із фізичної-спортивної реабілітації внаслідок недосконалої підготовки в закладах освіти. Проаналізовано та визначено зміст компетенцій фахівця з фізкультурно-спортивної реабілітації.

Запропоновано перелік основних компетентностей фахівця з фізкультурно-спортивної реабілітації, який сприятиме здатності працювати в міждисциплінарних командах, взаємодіяти з іншими медичними працівниками та спеціалістами, а також вміти ефективно комунікувати з пацієнтами та їхніми сім'ями.

Як цитувати: Колесников К. В. Сутність фізкультурно-спортивної реабілітації та завдання підготовки фахівців з даного напрямку на сучасному етапі. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.50-59. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-05

МЕТОДИЧНА КУЛЬТУРА ВИКЛАДАЧА ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН: ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ

О. О. ОНИЩЕНКО — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-06

Мета. Обґрунтувати актуальність проблеми методичної культури майбутнього викладача правових дисциплін; визначити сутність понять «культура», «методична культура» в науковій літературі; надати авторське визначення поняття «методична культура майбутнього викладача правових дисциплін».

Методи. Використано методи теоретичного аналізу актуальних, наукових досліджень, нормативно-правових документів і законодавчих актів, а саме: для уточнення змісту досліджуваних понять – систематизацію й узагальнення; для узагальнення теоретико-методологічних проблем дослідження – аналіз і синтез; сутнісного наповнення категорії «методична культура педагога правових дисциплін» – узагальнення та одночасна конкретизація.

Результати. Обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми на сучасному етапі модернізації та трансформації освіти в умовах реалізації освітніх стандартів професійної освіти. Відзначено, що відбулося суттєве розширення змістовного поля професійної діяльності викладача, пов’язаного з навчально-методичним забезпеченням освітнього процесу: розробка навчальної програмної документації, способів контролю, методичного забезпечення освітнього процесу, конструювання навчального матеріалу відповідно до вимог державного освітнього стандарту. Все зазначене висуває підвищені вимоги до методичної діяльності викладача, його методичної культури, вимагає нового усвідомлення сутності методичної культури викладача. Проаналізовано, що в сучасній науковій літературі виокремлюють різні підходи до вивчення поняття методична культура викладача сформована на високому рівні методична культура дає можливість викладачеві орієнтуватись у сучасних науково-методичних підходах до здійснення педагогічної діяльності, ефективно використовувати інноваційні та нові інформаційні технології навчання. Сформований високий рівень методичної культури не тільки допоможе використовувати і адаптувати готові методичні рішення, а й самостійно шукати нові педагогічні ідей; мобільно, творчо втілювати в освітній процес нові досягнення педагогіки, психології та предметних методик. Проаналізовано різні підходи до визначення поняття «культура», «педагогічна культура», «педагогічна культура педагога» і систематизовано різноманіття визначень, при цьому виокремлюючи сутнісні ознаки цієї категорії. Аналіз різних точок зору свідчить про те, що вчені розглядають дефініцію «методична культура» по-різному. Одні дослідники визначають, що методична культура – це певна структура у методичній підготовці викладача, що має структурні компоненти; інші – як необхідний набір методичних знань, умінь, навичок та особистісних якостей, треті – комплекс методичних знань, методичного мислення, особистісних якостей, де провідна роль приділяється морально-психологічним якостям тощо. Визначено, що методична культура є сукупністю особистісних досягнень викладача, пов’язаних із освоєнням даних культурних норм, за допомогою професійної взаємодії з професійно-педагогічним співтовариством. Методична культура викладача правових дисциплін включає розуміння сутності навчально-виховного процесу у вищій школі, застосування різноманітних методів і форм навчання та виховання, а також уміння адаптувати свої методики під різні групи здобувачів освіти та вибору вектора професійно-особистісного саморозвитку.

Висновки. На основі узагальнення і одночасної конкретизації наукових підходів і поглядів методичну культуру викладачів правових дисциплін визначено як складне особистісне утворення, що представляє сукупність особистісних якостей та професійних дій, таких як: здатність творчо організовувати педагогічний процес; здатність використовувати різні засоби, форми, методи та прийоми у вирішенні методичних завдань; здатність конструювати педагогічну взаємодію зі здобувачами освіти з урахуванням співробітництва; здатність до рефлексії та саморозвитку з метою успішної реалізації методичної діяльності та накопичення методичного досвіду.

Як цитувати: Онищенко О. О. Методична культура викладача правових дисциплін: дослідження феномену. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.60-73. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-06

ЕТАПИ ТА СИСТЕМА БАЗОВИХ ДЕТЕРМІНАНТ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ГАЛУЗІ

Л. В. ШТЕФАН — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-07

Мета. Військові дії в Україні спонукають до перегляду суті педагогічної майстерності сучасних фахівців педагогічної галузі з тим, щоб на рівні сучасних вимог виконати запити щодо відтворення країни в поствоєнний період. У цьому контексті, враховуючи й те, що одним із головних напрямів реформування освіти є її перехід на інноваційну основу, особливої уваги набувають проблеми формування в педагогічних працівників інноваційної культури. Водночас нового підходу вимагає й тотальний перехід освіти на компетентнісну основу, реалізувати яку можливо за умови сформованості в аналізованого контингенту зазначеного нового феномена. У світлі визначених особливостей потребують теоретичного обґрунтування та розроблення етапи та система базових детермінант формування інноваційної культури майбутніх фахівців педагогічної галузі.

Методи. Для представленого дослідження використано комплекс методів, серед яких структурний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення для вивчення наукової літератури, нормативно-законодавчих документів для визначення інноваційних тенденцій розвитку освіти та змісту поняття «інноваційна культура»; метод теоретичного моделювання процесу формування інноваційної культури майбутніх фахівців педагогічної галузі, ретроспективний аналіз власного досвіду з метою з’ясування етапів проходження цього процесу та відповідної для їх успішної реалізації системи базових детермінант.

Результати. Досліджено суть поняття «інноваційна культура майбутніх фахівців педагогічної галузі». Встановлено, що аналізовані фахівці є носіями інноваційної культури за умови позитивної мотивації на реалізацію інновацій в освітньому процесі, сформованої відповідної компетентності з її втілення та високої активності у напрямі розроблення та застосування інноваційних технологій. Виходячи з цього, структурними компонентами інноваційної культури визначено спрямованість на інноваційну діяльність, інноваційну компетентність й інноваційну активність.

Спираючись на системний, діяльнісний, особистісно-орієнтований підходи; основи моделювання освітніх процесів; власний досвід, визначено, що формування інноваційної культури майбутніх викладачів можливе за умови реалізації таких етапів, як мотиваційно-світоглядний, проєктувально-реалізаційний та коригувально-удосконалювальний.

Доведено, що для формування інноваційної культури в майбутніх фахівців педагогічної галузі необхідно враховувати базові детермінанти цього процесу, а саме: методологічні, організаційно-педагогічні та психолого-педагогічні.

Висновки. Формування інноваційної культури в майбутніх фахівців педагогічної галузі має важливе значення для якісної підготовки спеціалістів, задіяних у відтворенні країни в поствоєнний період. Визначено етапи формування інноваційної культури аналізованих фахівців (мотиваційно-світоглядний, проєктувально-реалізаційний, коригувально-удосконалювальний) та базові детермінанти цього процесу (методологічні, організаційно-педагогічні, психолого-педагогічні) сприятимуть прискоренню втілення інноваційних технологій у професійну підготовку фахівців.

Як цитувати: Штефан Л. В. Етапи та система базових детермінант формування інноваційної культури майбутніх фахівців педагогічної галузі. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.74-84. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-07

ТРАНСФОРМУВАННЯ КУРСУ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ІНЖЕНЕРНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ В КОМПЛЕКСНИЙ ДИСТАНЦІЙНИЙ ФОРМАТ

В. В. ТУПЧЕНКО — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-08

Стаття присвячена вивченню можливостей та ефективності застосування дистанційного навчання та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі викладання іноземних мов у закладах вищої професійної освіти. У роботі детально розглядаються різні форми дистанційних занять, включаючи вебінари, практичні онлайн-семінари, інтерактивні завдання на освітніх платформах, тематичні дискусії, групові проєкти, віртуальні мовні клуби та екскурсії. Описано переваги використання таких технологій для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо) та формування комунікативної компетенції у студентів. Особливу увагу приділено аналізу освітніх платформ (Moodle, Google Classroom), мобільних застосунків (Duolingo, Memrise), відеоконференц-зв'язку (Zoom, Microsoft Teams) і технологій гейміфікації, що сприяють підвищенню мотивації студентів і роблять процес навчання більш гнучким і доступним.

У статті обговорюються як позитивні сторони дистанційного навчання - індивідуалізація навчального процесу, можливість роботи у власному темпі, доступ до різноманітних освітніх ресурсів і матеріалів, так і обмеження, як-от необхідність високого рівня самоорганізації у студентів, залежність від стабільної технічної інфраструктури та складнощі з контролем самостійної роботи. Авторки пропонують низку рекомендацій щодо адаптації курсу іноземної мови до дистанційного формату і роблять висновок про те, що за наявності адекватної технічної бази та грамотної організації навчального процесу дистанційні технології можуть значно підвищити ефективність вивчення іноземних мов, даючи змогу створити практично повноцінне іншомовне середовище і поліпшити практичні навички студентів. Таким чином, дистанційне навчання та використання ІКТ відкривають нові горизонти для вдосконалення методик викладання іноземних мов у закладах вищої освіти. Важливою умовою успішного застосування цих технологій є постійне підвищення кваліфікації викладачів та інтеграція новітніх освітніх рішень у навчальний процес. Авторки підкреслюють, що саме комбінування традиційних і сучасних методів викладання здатне забезпечити максимальну ефективність та результативність навчання.

Як цитувати: Tupchenko V.V., Pasichnyk M.V. (2024). Transforming a foreign language course at an engineering university into a comprehensive distance format. Problems of Engineering Pedagogic Education, (83), 85-93. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-08

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ В ЗАКЛАДІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

І. М. ШАЛІМОВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-09

У статті висвітлюються організаційно-педагогічні засади управління розвитком персоналу в закладах охорони здоров’я в умовах реформування медичної галузі України. Розкрито значення впровадження інноваційних освітніх технологій для підвищення професійної компетентності медичних працівників, що є важливим аспектом адаптації до сучасних стандартів надання медичних послуг. Автори акцентують увагу на ролі андрагогічних принципів навчання дорослих, які включають створення сприятливого освітнього середовища, використання інтерактивних методів навчання, розробку індивідуальних освітніх траєкторій та мотиваційних програм.

У дослідженні наголошено на необхідності формування системного підходу до управління професійним розвитком персоналу, що охоплює діагностику освітніх потреб, планування навчального процесу, упровадження сучасних дидактичних інструментів та моніторинг ефективності освітніх заходів. Виділено важливість інтеграції педагогічних підходів до кадрової політики, зокрема через розвиток soft skills, симуляційного навчання та рефлексивних практик.

Окрему увагу приділено мотиваційній складовій, яка включає матеріальні та нематеріальні стимули, спрямовані на підвищення якості медичних послуг і забезпечення сталого професійного розвитку. Представлено рекомендації щодо створення адаптивних моделей управління розвитком персоналу в закладах охорони здоров’я, що враховують індивідуальні потреби працівників та специфіку закладу.

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм, підвищення кваліфікації медичних працівників та оптимізації системи управління персоналом.

Як цитувати: Шалімова І. М., Бурбига В. А. Організаційно-педагогічні засади управління розвитком персоналу в закладі охорони здоров'я. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.94-110. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-09

САМООСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАЧА БУДІВЕЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Д. В. АМЕЦИНСЬКИЙ — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-10

Мета. Стаття спрямована на вирішення проблеми, яка полягає в наявності високих вимог із боку суспільства до можливості здійснювати самоосвітню діяльність викладачів будівельних дисциплін та недостатньою їхньою компетентністю в цій галузі.

Методи. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, аналогія, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація, систематизація) та емпіричних (аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, нормативної документації) методів.

Результати. Відповідно до поставленої мети, у статті було визначено сутність, структуру, складові та результати самоосвіти як провідного чинника професійної компетентності викладача будівельних дисциплін, сформульовані основні завдання та форми їхньої самоосвіти, розроблено алгоритм та можливі напрямки самоосвіти як планової роботи над власною особистістю викладача. Визначаючи сутність самоосвіти, можна констатувати, що самоосвіта викладача будівельних дисциплін – це його цілеспрямована пізнавальна діяльність, спрямована на придбання суб’єктивно нових системних знань у предметній галузі, тобто будівництва, а також у галузях педагогіки, психології, методики викладання та загальної освіти й культури. Завданнями самоосвіти виступають: бажання особистісного розвитку; обізнаність й використання нових педагогічних технологій, методів і прийомів в освітньому процесі; постійне підвищення рівня своїх знань у сфері педагогічної психології; удосконалення наукових знань у галузі теорії й методики викладання певної навчальної дисципліни. Послідовність дій (алгоритм) роботи викладача над індивідуальною темою може бути такою: вибір теми методичної роботи; ретельне ознайомлення з проблемою, на вирішення якої спрямована тема самоосвіти; розробка попереднього плану методичної роботи над обраною темою; вибір інноваційних технологій педагогічної діяльності; застосування інновацій у процесі власної педагогічної діяльності; аналіз і оцінка результатів самостійної роботи; письмова фіксація зробленого та написання звіту про отримані результати.

Висновки. Напрямками, у яких викладачеві варто самоосвічуватися та розвиватися, як правило, є: професійний напрямок (дисципліна, що викладається); педагогічний напрямок; психологічний напрямок; методичний напрямок; нормативно-правовий напрямок тощо. Перспективними напрямками подальших досліджень автор вважає: розробку технологій самоосвіти для викладачів, які мають різний професійно-педагогічний стаж; встановлення кореляційного зв’язку між обсягом самоосвіти викладачів та рівнем їхньої професійно-педагогічної компетентності; розробку засобів самодіагностики.

Як цитувати: Амецинський Д. В., Мельниченко О. О. Самоосвітня діяльність викладача будівельних дисциплін як провідний чинник розвитку професійної компетентності. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.111-122. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-10

СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ПРОФІЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

А. В. ВЕЛЕТ — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-11

У статті розглядається структура інформаційно-цифрової компетентності та засоби її формування в учнів профільної середньої освіти. При цьому аналізуються глобальні тенденції розвитку інформаційних технологій та їх вплив на освітній процес. Проаналізовано сучасний погляд науковців навколо проблеми формування інформаційно-цифрової компетентності у здобувачів освіти, а також у вчителів. Відзначено, що інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в навчання створює нові можливості для освіти, особливо в умовах дистанційного навчання. Розглянуто поняття «інформаційно-цифрова компетентність», яка включає знання, вміння, навички, мотивацію та відповідальність. Визначено чотири складових інформаційно-цифрової компетентності: інформаційна та медіакомпетентність, комунікативна компетентність, технічна компетентність і споживча компетентність. Для кожної зі складових інформаційно-цифрової компетентності визначено сфери реалізації знань, умінь, мотивації та відповідальності.

Огляд сучасних електронних освітніх ресурсів свідчить, що такі платформи, як Moodle, Google Classroom, Zoom, Microsoft Teams та інші, значно покращують процес навчання та взаємодії між учнями і вчителями. Особлива увага приділяється хмарним сервісам, які забезпечують безперервність і доступність навчання. У статті також розглянуто роль відповідальності в контексті інформаційно-цифрової компетентності, що включає етичне використання цифрових технологій та захист особистих даних.

У статті також надано рекомендації щодо покращення формування інформаційно-цифрової компетентності у здобувачів освіти профільної середньої освіти, де відповідно до кожної складової компентності, що розглядається, рекомендовано засоби її формування.

Висновки статті підкреслюють необхідність інтеграції сучасних технологій у навчальні програми, проведення тренінгів для вчителів та використання інтерактивних інструментів для підвищення інформаційно-цифрової грамотності здобувачів освіти. Перспективи подальших досліджень включають визначення методів навчання для підвищення мотивації, результативності та комунікативних навичок учасників освітнього процесу щодо формування інформаційно-цифрової компетентності учнів профільної середньої освіти.

Як цитувати: Велет А. В., Рубан Н. П. Структура інформаційно-цифрової компетентності та засоби її формування у здобувачів профільної середньої освіти. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.123-135. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-11

ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

О. О. ГАБРУК — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-12

Мета. Мета статті полягає у виявленні провідних чинників професійного розвитку педагога професійного навчання в умовах інформаційно-освітнього середовища.

Методи. Задля досягнення мети використовувався комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, аналогія, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація, систематизація), емпіричних (аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, нормативної документації) та універсальних (моделювання) методів.

Результати. Специфікою професійної діяльності в освітніх установах системи професійної освіти є: відсутність у педагогів спеціальної педагогічної освіти; приналежність освітньої установи до певної галузі народного господарства, для якої ведеться підготовка фахівців; включення в педагогічний колектив фахівців народного господарства непедагогічних галузей. Поняття «освітнє середовище» включає як різні суто інформаційні ресурси (інформаційно-технологічні, довідково-інформаційні, інформаційно-технічні, інформаційно-програмні, інформаційно-освітні й т.д.), так і сукупність соціально-комунікативних взаємозв’язків (мережеві спільноти, тематичні майданчики, сайти, майданчики блогерів і т.п.). Інформаційно-освітнє середовище створюване для професійного розвитку педагогів профнавчання, характеризується певними особливостями: насиченістю; відкритістю й доступністю; динамічністю; відсутністю географічних та політичних кордонів; активністю взаємодії; інтерактивністю; можливостями використання для самоосвіти, професійного розвитку елементів неформальної й інформальної освіти на основі застосування інтернет-ресурсів. Загальне бачення інформаційно-освітнього середовища закладу професійної освіти, котре було б ефективним чинником розвитку компетентності педагога професійного навчання, дозволило розробити відповідну модель.

Висновки. Сукупність конкретних чинників розвитку педагога професійного навчання містить: мотиваційний чинник, змістовний чинник, процесуально-технологічний чинник. Саме ці чинники здійснюють в умовах інформаційно-освітнього середовища професійної установи ефективний вплив на розвиток педагога професійного навчання. До перспектив подальшого дослідження можуть бути віднесені питання технічного й методичного забезпечення, а також виявлення та теоретичне обґрунтування організаційно-педагогічних умов упровадження моделі розвитку педагогів профнавчання в умовах інформаційно-освітнього середовища.

Як цитувати: Габрук О. О. Інформаційно-освітнє середовище як провідний чинник професійного розвитку педагогів професійного навчання. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.136-147. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-12

МОДЕЛЮВАННЯ НАСКРІЗНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАГІСТРІВ

Д. А. ЗИРЯНОВ — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-13

Мета. На думку компетентних експертів, вітчизняна освіта має проблему, яка полягає в необхідності формування моделі наскрізної інформаційно-цифрової компетентності магістрів комп’ютерних систем і мереж та її відсутністю на цей момент. Тому мета статті полягає в моделюванні наскрізних інформаційно-цифрових компетентностей магістрів комп’ютерних систем та мереж, а конкретними завданнями статті є: аналіз зарубіжних думок та підходів щодо формування інформаційно-цифрової компетентності фахівців; розробка моделі наскрізних інформаційно-цифрових компетентностей магістрів комп’ютерних систем та мереж.

Методи. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, аналогія, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація, систематизація), емпіричних (аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, нормативної документації) та універсальних (моделювання) методів.

Результати. Вивчення думок провідних науковців у цій галузі дозволило констатувати, що цифровізація освіти дозволяє збільшити віртуальну мобільність здобувачів освіти. Відповідно, можна констатувати, що цифрова освіта є акселератором соціально-економічного життя суспільства в сучасному світі. Науковим центром Євросоюзу була розроблена модель цифрової компетентності населення під назвою «Digcomp». Вона визначила себе як певне, критичне й творче використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для досягнення цілей, пов’язаних із роботою, навчанням, дозвіллям, участю в житті суспільства. Однак гостро ставиться питання про рівень розвитку інформаційно-цифрових компетентностей і готовності викладачів ЗВО до такої трансформації. Розроблена у статті модель формування наскрізних інформаційно-цифрових компетентностей (НІЦК) у магістрів комп’ютерних систем та мереж відповідає принципам педагогічного моделювання, містить у собі мету, завдання, результати, принципи й етапи формування. Ця модель має кілька етапів: підготовчий, організаційно-ціннісний, діяльнісний, оцінний. Кожний етап має єдині наскрізні компоненти: цільовий; змістовний; технологічний; результативний. Модель може використовуватися в процесі підготовки фахівців із професійної освіти на різних її щаблях.

Висновки. Теоретичний аналіз, узагальнення й систематизація наукової літератури, спостереження та певний досвід формування й розвитку НІЦК дозволили виявити універсальність щодо формування цифрових компетентностей у різних цільових груп здобувачів: професійної освіти, майбутніх фахівців соціальної сфери й різних галузей промисловості. Прагматизм процесу цифровізації разом із соціальною відповідальністю повинні бути в основі інституціонального забезпечення цифрових компетентностей здобувачів вищої освіти. Перспективи подальших досліджень вбачаються в розробці критеріїв, показників і індикаторів сформованості наскрізних інформаційно-цифрових компетентностей магістрів, а також у визначенні організаційно-педагогічних умов практичної реалізації розробленої моделі.

Як цитувати: Зирянов Д. А., Дейнеко Т. С. Моделювання наскрізних інформаційно-цифрових

компетентностей магістрів. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.148-160. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-13

АНАЛІЗ ПРОЄКТУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

Н. В. КОРОЛЬОВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-14

Мета. Провести аналіз сучасних наукових досліджень проблеми проєктувальної компетентності майбутніх інженерів-педагогів, здійснити термінологічний аналіз суміжних і базових понять дослідження: «компетентність», «проєктувальна діяльність», «проєктувальна компетентність», «проєктувальна компетентність інженерів-педагогів».

Методи. Використано методи теоретико-методологічного аналізу літератури з досліджуваної проблеми, нормативно-правових документів і законодавчих актів; аналіз, синтез, узагальнення й систематизацію для уточнення змісту досліджуваних понять і формулювання висновків.

Результати. У сучасних умовах надважливого значення в Україні набуває забезпечення кадрів з урахуванням реальних умов і потреб ринку праці та вимог, що висуваються до якості виробничого потенціалу країни. Особливе значення в розв’язанні цього стратегічного завдання набуває система професійно-технічної підготовки, що має органічний зв’язок із виробництвом і повинна забезпечити підготовку висококваліфікованих фахівців, а це, у свою чергу, вимагає педагогічних кадрів, які на високому рівні володіють актуальними фаховими знаннями, уміннями, навичками як у психолого-педагогічній сфері, так і у сфері виробництва. Теоретичне дослідження дозволило визначити суміжні та базові поняття дослідження. Виходячи з проведеного аналізу наукових праць, уточнено поняття компетентності як інтегративної динамічної якісної властивості особистості, що характеризує її здатність та готовність до успішної діяльності в певній сфері (зокрема професійної). Воно розглядається науковцями різнопланово, але неодмінними його складовими є знання, уміння, навички, досвід, ціннісні орієнтації й ставлення до діяльності в певній професійній галузі. З’ясовано, що в сучасній науковій літературі проєктувальна діяльність трактується як інтегративний процес, що поєднує теоретичні знання та практичні дії педагога, спрямований на розробку та реалізацію освітніх проєктів із метою підвищення якості навчання та розвитку професійних компетентностей. Визначено, що специфічністю підготовки інженерів-педагогів будь-якого профілю є те, що їх проєктувальна діяльність розглядається як у психолого-педагогічній галузі, так і в галузі фахової підготовки. Проєктувальна компетентність повинна забезпечувати як психолого-педагогічну, так і фахову інженерно-технічну складові підготовки майбутнього інженера-педагога відповідно до нормативної документації: програм, планів та інноваційних проєктів розвитку предметних галузей майбутньої діяльності цього фахівця. Загалом проєктувальна компетентність трактується як інтегративна якість педагога, що поєднує знання, вміння та особистісні якості, необхідні для ефективного проєктування та реалізації освітнього процесу. Розглянуто особливості проєктувальної компетенції інженера-педагога як інтегративної особистісної характеристики, яка акумулює в собі міждисциплінарні знання та вміння, що дозволяють розвивати навички спільної зі здобувачами освіти дослідницької діяльності, здійснювати наукове керівництво та допомогу в реалізації дослідницьких проєктів. Аналіз наукових праць із проблеми проєктувальної компетентності інженерів-педагогів показав, що наразі відсутнє однозначне тлумачення цього поняття.Уточнено сутність поняття «проєктувальна компетентність інженера-педагога», що є інтегрованим результатом освітньої підготовки майбутнього інженера-педагога, відображає сформованість відповідних знань, умінь, професійно-важливих якостей та полягає в здатності здійснювати проєктувальну діяльність у галузі педагогіки і виробництва шляхом розробки педагогічних та виробничих проєктів. У ході проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури було також виявлено структуру проєктної компетентності, що є єдністю таких компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного, рефлексивно-оцінного.

Висновки. На основі аналізу науково-педагогічної літератури уточнено сутність поняття «проєктувальна компетентність інженера-педагога» як інтегративної динамічної характеристики особистості, що відображає сукупність проєктних знань та вмінь, досвіду проєктної діяльності та орієнтації на мотиваційно-ціннісне ставлення до неї, а також рефлексивно-оцінних дій, що дозволяє розробляти та оцінювати проєкти в дуальній професійній сфері – педагогічній і фаховій, технологічній.

Як цитувати: Корольова Н. В., Білоцерківська Ю. О., Мухін О. Є. Аналіз проєктувальної компетентності майбутніх інженерів-педагогів. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С. 161 - 174. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-14

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

А. А. ПЄЛИХ — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-15

Мета. Мета статті полягала у визначенні особливостей формування методичної культури майбутніх магістрів із професійної освіти. Задля її досягнення було вирішено такі завдання: уточнено сутність поняття «формування методичної культури майбутнього викладача закладу професійної освіти»; здійснено розробку моделі процесу формування методичної культури майбутніх магістрів із професійної освіти; виділено особливості формування методичної культури майбутнього викладача закладу професійної освіти та зроблено відповідні висновки.

Методи. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовувався комплекс взаємодопнюючих загальнонаукових та емпіричних методів, зокрема: синтез, аналогія, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація, систематизація; аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури та нормативної документації.

Результати. У межах вирішення проблеми формування сучасних професійних компетентностей у майбутніх магістрів із професійної освіти розглянуто питання про значущість методичної культури як одного з провідних компонентів педагогічної діяльності й основи становлення професійно-педагогічної компетентності. На підставі вивчення думок різних науковців та певних аналітико-синтетичних процедур було уточнено, що формування методичної культури є творчим процесом суб’єктивного опанування здобувачами освіти методичними знаннями, уміннями, способами методичної діяльності, спрямоване на задоволення професійних потреб, становлення й розвиток особистісних якостей і здатностей, оцінне перетворення особистістю свого внутрішнього світу відповідно до канонів педагогічної культури, що сприяє творчій самореалізації в методичній діяльності. Педагогічна модель формування методичної культури педагога професійного навчання містить у собі три етапи: орієнтовно-ціннісний; діяльнісний; рефлексивно-оціночний. Спираючись на вивчення думок різних науковців, було виділено особливості формування методичної культури майбутніх магістрів із професійної освіти, основними з яких є: освоєння сучасних, насамперед, активних і інтерактивних форм навчання й методів навчання з використанням цифрових технологій; оволодіння прийомами розвивального й проблемного навчання; методами проєктів і кейсів; опанування методологією побудови освітніх технологій, що забезпечують адекватне співвідношення змісту, засобів, методів і організаційних форм навчання та навичок використання сучасних методів діагностики рівня сформованості пізнавальної, емоційно-вольової й особистісної сфер здобувачів освіти, а також рефлексивних методів оцінювання здобутих результатів професійних досягнень; здатність викладача вдосконалювати та модернізувати існуючу систему педагогічної діяльності, у межах якої він здійснює власну професійно-педагогічну діяльність.

Висновки. Розробка моделі процесу формування методичної культури майбутнього викладача закладу професійної освіти була здійснена на підставі культурологічного, діяльнісного й особистісного підходів. Перспективи подальших досліджень вбачаються: у виявленні та теоретичному обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов щодо процесу формування методичної культури майбутніх магістрів із професійної освіти; необхідності здійснити розробку критеріїв та показників для визначення досягнутого рівня методичної культури.

Як цитувати: Пєлих А. А., Рудась В. М. Особливості формування методичної культури майбутніх магістрів із професійної освіти. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.175-186. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-15

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІНОЗЕМНИМ ЗДОБУВАЧАМ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІНЖЕНЕРНИХ ТА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Н. В. РОТОВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-16

Мета. Ситуація, що склалася в галузі освіти після широкомасштабного вторгнення росії в Україну, вимагає переформатування провідних форм навчальної роботи взагалі й проведення занять з української мови як іноземної зокрема: режим онлайн передусім потребує підвищення інтенсивності занять із підготовки слухачів до навчальної діяльності українською мовою. Основною метою дисципліни є формування комунікативної компетенції здобувача вищої освіти, здатного вирішувати за допомогою української мови актуальні завдання спілкування у сферах навчально-професійної та соціально-культурної діяльності. Компетентнісний підхід до освіти передбачає зміну не лише змістовної сторони навчання іноземної мови, а й вимагають нових підходів до організації навчального процесу, зокрема пред'явлення матеріалу не тільки в знаннєвій, а й у діяльнісній формі. У статті досліджено роль методу моделювання, який є суттєвою характеристикою сучасного стилю мислення, описуються його потенційні можливості та особливості застосування в курсі української мови як іноземної. Досліджуючи функції та властивості лінгвістичних моделей, що використовуються в методиці викладання іноземних мов, ми дійшли висновку що вони є універсальними і можуть бути справедливі для теорії та практики викладання української мови як іноземної. Виправданість використання методу моделювання стосовно будь-якого предмета полягає в тому, що він служить посередником між теорією навчання та практикою. Отже, метою нашої статті є представлення особливостей роботи з типовими фрагментами текстів професійної спрямованості з використанням методу лінгвістичного моделювання.

Методи. Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс емпіричних та загальнонаукових методів: спостереження, індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний аналізи, а також метод лінгвістичного моделювання тексту.

Результати. Досліджено сутність лінгвістичного моделювання та його роль у роботі з науковими текстами іноземними здобувачами вищої освіти. Основна мотивація вивчення мови іноземними студентами – здобуття професійних знань, у зв'язку з цим навчання мови для спеціальних цілей в іншомовній аудиторії найповніше реалізується з урахуванням навчального тексту.

Встановлено, що лінгвістичне моделювання є способом пізнання, в основі якого лежить створення та відтворення моделей. Модель – це новий об'єкт, що відображає значущі характеристики об'єкта, що вивчається, явища або процесу. Модель відтворює в певному вигляді будову та властивості досліджуваного об'єкта.

Спираючись на особистісно-орієнтований підхід та власний досвід, визначено, що завдання моделювання навчально-наукового тексту полягає у створенні зразкового навчального матеріалу, що дозволяє створювати висловлювання, орієнтоване на професійну мову. Навчальні тексти сприяють створенню мовленнєвих ситуацій, які сприяють виробленню навичок побудови усного й писемного монологічного висловлювання як основної мети навчання українській мові.

Доведено, що для іноземних здобувачів вищої освіти першочерговим завданням є формування комунікативної компетенції, яка дасть можливість вирішувати за допомогою української мови актуальні завдання спілкування в різних сферах і передусім у навчально-професійній діяльності, зазначено, що одним із найбільш дієвих методів опанування мовою є метод лінгвістичного моделювання.

Як цитувати: Ротова Н. В. Особливості застосування лінгвістичного моделювання в процесі викладання української мови іноземним здобувачам вищої освіти інженерних та інженерно-педагогічних спеціальностей. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С. 187 - 201. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-16

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТА «МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» У ХОДІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ

І. М. ТОЛМАЧОВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-17

У статті актуалізовано завдання модернізації процесу професійної підготовки майбутніх магістрів у закладах вищої освіти педагогічного профілю.

Проаналізовано сучасні тенденції в розробці змісту освітніх компонентів, спрямованих на опанування здобувачами вищої освіти теоретичними засадами та практичними вміннями організації та здійснення наукових досліджень. Зафіксовано важливість подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх магістрів до здійснення науково-педагогічних досліджень у сучасних умовах, адже постійно змінюються як самі суспільні виклики, так і можливі механізми реагування на них системи вищої освіти.

Узагальнено досвід розробки та реалізації освітнього компонента «Методологія та методи наукових досліджень» у ході професійної підготовки майбутніх магістрів (спеціальність 011 Освітні, педагогічні науки) у КОМУНАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ «ХАРКІВСЬКА ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ.

Мета освітнього компонента «Методологія та методи наукових досліджень» – підготовка фахівців, здатних до прийняття та забезпечення оптимальних рішень щодо науково-дослідної діяльності у сфері освіти через формування у них методологічної та дослідницької компетентностей.

Описано підходи до забезпечення змістового, організаційного та методичного аспектів розробки та викладання освітнього компонента. Наведено приклади видів, методів і форм роботи та завдань у межах кожного напрямку роботи.

Зроблено висновки про те, що представлений наробок забезпечує узагальнення та систематизацію студентами наукових знань із проблематики методології та методів наукових досліджень, спонукає їх ґрунтовно та різнобічно аналізувати сучасні освітні тенденції, сприяє зміні стану сформованості методологічної та дослідницької компетентностей до максимально можливого рівня в конкретних умовах.

Наведені матеріали можуть бути використані при підготовці методичних рекомендацій, розробці спецкурсів і спецсемінарів, під час укладання навчальних посібників, проведення практики для студентів закладів вищої освіти педагогічного профілю, які навчаються за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначенні безпосереднього впливу якості опанування майбутніми магістрами комплексом компетентностей, передбачених при вивченні освітнього компонента «Методологія та методи наукових досліджень», на результативність підготовки та захисту ними кваліфікаційної роботи.

Як цитувати: Толмачова І. М. Забезпечення освітнього компонента «Методологія та методи наукових досліджень» у ході професійної підготовки майбутніх магістрів. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.202-211. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-17

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

К. В. АРЛАЧОВ — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-18

Мета. Незважаючи на тривалий час, використання та вивчення кейс-методу, на наш погляд, ще не досконало вивчені аспекти цієї технології педагогічною та методичною науками. Так, науковий інтерес представляють методологічні засади використання кейс-технологій при викладанні економічних дисциплін. Відповідно, метою статті було виявлення методологічних засад використання кейс-технологій при викладанні економічних дисциплін, а конкретними завданнями є: уточнення дефініції методу case-study; визначення переваг і недоліків кейс-технологій; надання типології кейсів; опис етапів розробки кейса.

Методи. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовувався комплекс взаємодоповнювальних загальнонаукових та емпіричних методів, зокрема синтез, аналогія, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація, систематизація, аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури та нормативної документації.

Результати. На підставі вивчення думок провідних науковців у галузі застосування кейс-методу та певних аналітико-синтетичних процедур було визначено, що кардинальна зміна вимог до якості й процесу підготовки економістів у сучасних умовах вимагає використання нових технологій навчання. Зокрема, використання кейс-технологій у викладанні економічних дисциплін забезпечує реалізацію компетентнісного підходу, практико-орієнтованого характеру освітньої діяльності й досягнення нового освітнього результату, пов’язаного з досягненням стійких конкурентних переваг. Метод case-study полягає в осмисленні, аналізі й синтезі інформації, прийнятті обґрунтованих рішень по конкретній ситуації, зафіксованої у вигляді кейса, що відбиває у своєму описі проблему та актуалізує певний досвід і комплекс знань, котрі повинні бути засвоєні при вирішенні досліджуваної проблеми. Вивчення наукових джерел із проблематики кейс-методу дозволило визначити певні переваги та недоліки його використання, що знайшло відображення в статті. Також було визначено найбільш поширені типи кейсів та підстави для їх класифікації: ступень складності; цілі й завдання процесу навчання; призначення; суб’єкти кейса; інформативність; склад; тип методичної частини; обсяг. Логіка розробки кейсів дозволила виділити основні етапи їх створення. Також було визначено можливий сценарій побудови заняття з використанням кейс-методу.

Висновки. Кардинальна зміна вимог до якості й процесу підготовки економістів у сучасних умовах вимагає використання нових технологій навчання. Використання кейс-технологій у викладанні економічних дисциплін забезпечує реалізацію компетентнісного підходу, практико-орієнтованого характеру освітньої діяльності й досягнення нового освітнього результату, пов’язаного з досягненням стійких конкурентних переваг. Перспективи подальших досліджень проблематики кейс-технологій вбачаються у виявленні та теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов використання кейс-технології навчання при викладанні економічних дисциплін та дослідженні впливу організаційної культури викладачів на їх можливості використання кейс-технологій та способів її розвитку.

Як цитувати: Арлачов К. В., Рудась В. Г. Методичні засади використання кейс-технологій при викладанні економічних дисциплін. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.212-223. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-18

АДАПТИВНЕ НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ У КОНТЕКСТІ ОН-ЛАЙН НАВЧАННЯ

О. В. БРИНЦЕВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-19

Навчання іноземної мови професійного спрямування у вищих навчальних закладах зосереджене на задоволенні потреб студентів у галузі професійного спілкування. У межах дисципліни «Іноземна мова професійно-ділового спілкування» основний акцент робиться на розширенні лексичного запасу, специфічного для професійної діяльності, і його застосуванні в комунікативній практиці. Однак практика показує, що багато студентів стикаються з труднощами в освоєнні курсу через нерівномірний рівень знань і мотивації. Ця проблема посилюється тим, що в одній групі можуть навчатися студенти з різним рівнем підготовки.

Адаптивне навчання - це метод, спрямований на розв'язання цих проблем, завдяки своїй здатності враховувати індивідуальні особливості учнів, такі як рівень знань, емоційний стан, здатність до сприйняття інформації та мотивація. Основна мета адаптивного навчання - створення персоналізованого освітнього досвіду, який підлаштовується під потреби кожного студента. Для цього використовуються різні інструменти, включно з адаптивним контентом, адаптивним оцінюванням, тренажерами та адаптивним структуруванням.

Адаптивний контент дає змогу надавати студентам зворотний зв'язок і додаткові ресурси залежно від їхніх відповідей, що сприяє глибшому засвоєнню матеріалу. Адаптивне оцінювання змінює рівень складності запитань залежно від точності відповідей учня, що допомагає підтримувати їхню залученість і мотивацію. Тренажери з адаптивним оцінюванням надають студентам завдання різного рівня складності, що дає змогу відпрацьовувати навички до досягнення необхідного рівня володіння. Адаптивне структурування включає використання алгоритмів та аналізу даних для постійного поліпшення навчального процесу на основі активності та успіхів студентів. У конкретному прикладі впровадження адаптивного навчання на базі дисципліни «Іноземна мова професійно-ділового спілкування» в науково-навчальному інституті «УІПА» було розроблено та апробовується онлайн-курс на платформі MOODLE, який є допоміжним ресурсом до аудиторних занять і спрямований на індивідуалізацію процесу навчання та організацію самостійної роботи студентів. Курс дає змогу студентам із різним рівнем підготовки працювати над матеріалом у зручному для них темпі, а також покращувати свої навички через інтерактивні завдання та додаткові матеріали. Онлайн-курс включає блоки, спрямовані на розвиток лексичних, читацьких, аудитивних і письмових навичок. Важливим аспектом є те, що курс не замінює традиційні аудиторні заняття, а доповнює їх, надаючи студентам змогу глибше опрацювати матеріал та усунути прогалини в знаннях. Таким чином, адаптивне навчання пропонує перспективні рішення для підвищення якості освіти та задоволення індивідуальних потреб студентів, однак потребує комплексного підходу до розробки та впровадження, а також урахування можливих складнощів і викликів.

Як цитувати: Bryntseva O., Podorozhna A. (2024). Adaptive learning in teaching english for specific purposes in the context of online education. Problems of Engineering Pedagogic Education, (83), 224-232. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-19

ЗАСТОСУВАННЯ КВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЙ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ (ESP) СТУДЕНТАМ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ»

С. Е. ЖИГАЛКО — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-20

У статті розглядається технологія Веб-квесту як ефективної форми активного навчання, що сприяє розвитку критичного мислення, навичок аналізу та синтезу, а також інформаційної грамотності у студентів. Веб-квести передбачають самостійну роботу студентів із різними веб-ресурсами, що допомагає їм не просто засвоювати іншомовну інформацію, а й активно долучатися до її пошуку та обробки. Це сприяє формуванню важливих компетенцій, зокрема вміння знаходити, порівнювати та класифікувати інформацію, що вкрай важливо в умовах цифрової трансформації освіти.

Авторка наголошує, що головним аспектом Веб-квестів вважається їхня гнучкість та виокремлює різні типи веб-квестів: короткострокові, довгострокові, рольові та дослідницькі, які дають змогу викладачам адаптувати завдання залежно від цілей і рівня підготовки студентів. Короткострокові Веб-квести допомагають швидко засвоювати ключові концепції та навички, а довгострокові сприяють глибокому зануренню в тему, розвиваючи дослідницькі та аналітичні здібності. Рольові та дослідницькі квести, своєю чергою, розвивають креативність і навички самостійної роботи. У статті зазначається, що спрямованість Веб-квестів на групову роботу розвиває навички кооперації та комунікації, особливо необхідні в професійних сферах, таких як психологія та інші практичні дисципліни. Використання веб-квестів дуже ефективне в навчанні англійської мови для спеціальних цілей (ESP), оскільки вони дають змогу інтегрувати професійну лексику та контексти в процес навчання, що сприяє успішному засвоєнню матеріалу. Технологія Веб-квестів дає можливість викладачам гнучко контролювати навчальний процес, коригувати завдання, враховувати індивідуальні особливості студентів, а також стимулювати творчу ініціативу і самостійність. Публікація результатів роботи студентів у форматі веб-сторінок або сайтів дає змогу не тільки представити підсумки дослідження в інтерактивній формі, а й розвивати навички роботи з цифровими технологіями, що особливо важливо в умовах сучасного освітнього процесу. У роботі авторка пропонує сценарій веб-квесту для студентів-психологів на заняттях з англійської мови. У висновках статті авторка визначає, що Веб-квести - це потужний інструмент активного навчання, який не тільки допомагає краще засвоювати навчальний іншомовний матеріал, а й розвиває важливі професійні та когнітивні навички у студентів.

Як цитувати: Zhyhalko S. Applying quest-based technologies in teaching English for Specific Purposes (ESP) to students specializing in practical psychology. Problems of Engineering Pedagogic Education, (83), 233-241. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-20

ОСВІТНІЙ WEB - РЕСУРС "ПРОГРАМУВАННЯ НА C#"

Г. САЖКО — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-21

Хоча Україна активно розвиває використання web-ресурсів в освітньому процесі, рівень інтеграції все ще не досягає того рівня, який спостерігається в більшості європейських країн. В ЄС впровадження web-ресурсів у навчання є частиною національних стратегій із цифровізації, а також активно інтегрується в педагогічні методики. Україні потрібно продовжувати працювати над підготовкою викладачів та збільшенням державної підтримки цифрових ініціатив в освіті для досягнення європейських стандартів.

У статті обґрунтовано важливу роль системного використання освітніх web-ресурсів у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів, що є однією з вимог інформатизації вищої освіти та безпосередньо впливає на здатність і бажання майбутніх фахівців використовувати освітні web-ресурси у своїй професійній діяльності. У нашому дослідженні проаналізовано стан упровадження та використання цифрових освітніх ресурсів в освітньому процесі під час дистанційного навчання з метою формування цифрової та програмної компетентностей у студентів. Реалізація освітньо-професійних програм (ОПП) «Комп'ютерні науки» та «Професійна освіта. Цифрові технології», безумовно, потребує розробки навчальних планів, і, як наслідок, освітніх компонентів. Освітні компоненти обох ОПП передбачають вивчення мов програмування. Завдяки проведеному аналізу наукових джерел в галузі інформаційних технологій та педагогічній сфері, науково обґрунтовано доцільність розробки та впровадження в освітній процес освітнього web-ресурсу «Програмування на C#». Авторами проаналізовано існуючі класифікації освітніх web-ресурсів та розроблено власне бачення архітектури та змісту авторської розробки. Запропонований освітній web-ресурс є практичним результатом науково-дослідної роботи, проведеної в рамках міжнародного проекту «MOOC-based micro-credentials for teacher professional development» програми Erasmus+.

Як цитувати: Сажко Г., Пташний О., Чайка А., Сівіцкий В. Освітній web - ресурс "Програмування на C#". Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.242-253. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-21

АНАЛІЗ СКЛАДНИКІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ В ЗВО В УМОВАХ ВІЙНИ

Л. Г. БАКУМЕНКО — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-22

Мета. Здійснити аналіз складників, що впливають на соціалізацію здобувачів вищої освіти під час навчання в закладах вищої освіти в у мовах війни, визначити чинники, що сприяють або заважають соціальній інтеграції студентів.

Методи. Для виявлення ступеня розробленості проблеми використано методи теоретичного аналізу наукової, психолого-педагогічної та методичної літератури, також застосовано методи аналізу та синтезу, узагальнення і систематизації, які дозволили системно розглянути та охарактеризувати досліджувальні поняття та сформувати висновки і визначити перспективи.

Результати. Обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми в контексті викликів повномасштабного вторгнення в Україні. Досліджено складники соціалізації здобувачів вищої освіти в умовах воєнного конфлікту. Визначено, як зовнішні стресори, такі як вимушене переселення, втрата близьких, загроза життю та зміни соціального середовища, впливають на формування особистісних якостей і життєвих орієнтирів студентів. Особлива увага приділяється впливу війни на процес соціальної адаптації, формування громадянської свідомості та розвитку міжособистісних стосунків студентів. Розглянуто як позитивні, так і негативні чинники, що визначають особливості соціалізації, аналізується роль закладів вищої освіти у забезпеченні підтримки студентів. Представлено перспективи вдосконалення освітніх практик в умовах війни. Розглянуто адаптивні механізми закладів вищої освіти, що сприяють успішній соціалізації студентів, включаючи розвиток цифрових навичок, впровадження психологічної підтримки та збереження комунікативної взаємодії.

Висновки. В умовах війни процес соціалізації здобувачів вищої освіти драматично змінюється і враховує вплив низки факторів. Висновки дослідження підкреслюють важливість подальшої уваги до соціалізації студентів у кризових умовах. Комплексний підхід до вивчення цієї проблеми допоможе розробити ефективні освітні практики та сприяти формуванню стійких і соціально активних особистостей. Результати дослідження можуть бути корисні для розробки програм підтримки студентів, які навчаються в умовах конфлікту, а також для подальших досліджень у цій області.

Як цитувати: Бакуменко Л. Г. Аналіз складників соціалізації здобувачів вищої освіти під час навчання в зво в умовах війни. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С. 254 - 267. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-22

РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ФОРМУВАННІ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

Н. О. БРЮХАНОВА — 2024-12-27

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-23

Стаття досліджує значущість самостійної навчальної діяльності для формування загальних та спеціальних компетентностей майбутніх інженерів-педагогів у контексті сучасних викликів вищої освіти. Автори підкреслюють необхідність підготовки фахівців, які здатні до самовдосконалення, критичного мислення та творчого підходу до вирішення завдань.

Визначено актуальні аспекти проблеми самостійної навчальної діяльності при підготовці інженерів-педагогів, які включають: недостатню увагу до розвитку самостійності студентів у традиційних формах навчання; потребу у формуванні професійних компетентностей; вплив цифрових технологій, які студенти часто не вміють ефективно використовувати; мотиваційні бар'єри та труднощі з самоорганізацією; відсутність системного підходу до контролю та оцінювання результатів самостійної роботи.

У роботі розглядаються теоретичні аспекти організації самостійної навчальної діяльності, її види та особливості, а також вплив на формування компетентностей, визначених у стандарті для спеціальності 015 «Професійна освіта» (за спеціалізаціями) для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, оскільки він забезпечує узгодженість освітньої діяльності із сучасними вимогами суспільства, стимулює підвищення якості підготовки студентів і сприяє їхній конкурентоспроможності на ринку праці.

На основі аналізу компетентностей, визначених у стандарті для спеціальності 015 «Професійна освіта» (за спеціалізаціями) для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, визначено загальні та фахові компетентності, які формуються завдяки самостійній навчальній діяльності. Висвітлено підходи до планування, контролю та оцінювання результатів самостійної роботи, а також методи підвищення мотивації студентів і розвитку їхньої здатності до самоосвіти.

У дослідженнях підкреслюється необхідність використання сучасних методів та цифрових технологій для підвищення ефективності самостійного навчання. Також акцентується увага на мотиваційних аспектах, важливості системного підходу до організації, контролю та оцінювання самостійної роботи студентів для їх професійного розвитку та підготовки до викликів сучасної освіти. Стаття містить практичні рекомендації для викладачів щодо оптимізації організації самостійної діяльності студентів.

Як цитувати: Брюханова Н. О., Божко Н. В., Замчій С. В. Роль самостійної навчальної діяльності у формуванні компетентностей майбутніх інженерів-педагогів. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2024. Вип. 83. С.268-283. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2024-83-23