Державне будівництво

Сутність високотехнологічної війни в організаційно-інституціональному забезпеченні теорії державного управління

Євген Живило — 2023-12-30

На межі ХХ і ХХІ століть сталися фундаментальні зміни у сфері міжнародної безпеки. Світова спільнота зустрілася з принципово новими викликами й загрозами. У багатьох регіонах світу спостерігалось міждержавне суперництво, що призвело до спалаху локальних війн і воєнних конфліктів, які здебільш мали форму збройного протистояння.

Технічний прогрес, наявність значної воєнної сили, демонстрація рішучості та її використання трансформували суспільні відносини в більш конфліктні. Поступово у локальні війни і воєнні конфлікти втягується все більше країн світу. В цьому контексті слід зазначити, що інтенсивність та масштабність воєнних дій протягом останніх тридцяти років, які відбувалися в різних куточках земної кулі, свідчать про зростання динамічної зміни обстановки в зоні ведення бойових дій в ході застосування міжнародних коаліційних сил. При цьому жорстке виконання вимог щодо стійкого, безперервного, оперативного і скритого управління військами під час виконання ними бойових завдань спонукає провідні країни світу до розробки та впровадження нових концепцій інформаційних мереж та систем.

Необхідно зазначити, що майбутні війни будуть залежати від високотехнологічних розвідувальних засобів. Пріоритетом вбачається – першим виявити ворога, перш ніж він помітить вас; засліпити датчики противника, будь то дрони або супутники; і порушити їхні засоби та канали передачі даних, чи то через кібератаки, електронну війну чи старомодні засоби вогневого ураження. Військам доведеться розвивати нові форми і способи застосування, покладаючись на мобільність, розосередженість, маскування та заходи омани.

Великі армії, які не зможуть інвестувати в нові технології чи розробити нові доктрини, будуть переповнені меншими, які це зроблять. “Ми повинні визнати, що старі концепції ведення великих танкових битв на європейській суші закінчилися”, – сказав Борис Джонсон, прем’єр-міністр Великобританії, у листопаді 2021 року. “Є інші, важливіші речі, у які ми повинні інвестувати. Кібертехнології, такою буде війна майбутнього”. Через три місяці росія вторглася в Україну.

Отже, в роботі визначено проблему неповної відповідності сучасного стану і готовності сектору безпеки та оборони щодо вимог ефективної протидії загрозам національній безпеці та їхньої нейтралізації, сформульовано завдання з удосконалення цієї діяльності, щодо створення об’єднаних систем управління та зв’язку, визначено горизонтальні зв’язки цих систем та електронно-комунікаційних мереж, що в подальшому беззаперечно вплине на безпечне функціонування національного сегменту кіберпростору.

Проблема узгодження взаємовідносин між державою та інститутами громадянського суспільства в публічному управлінні

Сергій Шевченко — 2023-12-30

Стаття присвячена аналізові проблеми узгодження взаємовідносин між державою та інститутами громадянського суспільства у контексті відновлення суспільної згоди та довіри.

Мета статті – дослідити проблему узгодженості взаємовідносин між державою та інститутами громадянського суспільства в публічному управлінні, визначити способи збільшення суспільної згуртованості.

Для досягнення поставленої мети у роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема такі: аналіз та синтез – при дослідженні теоретичного дискурсу; категоріальний і етимологічний аналіз – при уточненні базових понять «громадянське суспільство», «публічне управління»; поєднання ретроспективного, ситуативного та перспективного підходів дало можливість простежити інституціоналізацію громадянського суспільства та його впливу на публічне управління.

Обгрунтовано, що з формуванням громадянського суспільства починається новий період у розвитку держави – «сучасна представницька держава»: в структурі державних органів з’являються і встановлюються загальнонаціональні представницькі інститути парламентського типу. Підкреслено, що на відміну від держави, громадянське суспільство являє собою горизонтальну систему різноманітних зв’язків і відносин між їх об’єднаннями, спілками і колективами. Ці зв’язки ґрунтуються на рівності та особистій ініціативі, в тому числі на самодостатності.

Цивілізована сучасна держава – це соціальна держава, керована верховенством права, з розвиненими інститутами представницької демократії, з різними формами самоврядування, з підпорядкуванням всієї системи чиновників закону і контролем з боку представницьких інститутів, виборами ряду керівних рівнів адміністративного апарату, з громадською державною діяльністю і відповідальністю чиновників перед чесним загальним судом. Розглянуто типи та риси легітимності влади.

Обгрунтовано, що у взаємовідносинах інститутів громадянського суспільства з державою надзвичайно важлива роль правової культури суб’єктів громадянського суспільства.

Теоретичні підходи до прийняття управлінських рішень у сфері публічного управління

Олександр Штирьов — 2023-12-30

Стаття присвячена проблемі дослідження теоретичних підходів щодо процесу прийняття управлінських рішень у сфері публічного управління. Зазначено що розглядаючи процес прийняття управлінських рішень як об’єкт публічного управління, підкреслюється, що процес прийняття рішень є багаторівневим. Такими є моделі та концепції, на основі яких можна пояснити прийняття рішень, та які за своїм змістом є багатовимірними та міждисциплінарними.

Важливо підкреслити, що прийняття рішень часто сприймається як процес обговорення, який може бути як раціональним, так і ірраціональним, заснованим на чітко сформульованих або лише неявних припущеннях

Більшість наукових джерел представляє традиційну лінійну концепцію прийняття рішень, іншими словами, представлена послідовність кроків, яка допомагає особі, яка приймає рішення, прийняти найкраще рішення.

Існує багато формальних моделей прийняття рішень, але можна стверджувати, що основою теорій прийняття управлінських рішень є три найважливіші та широко відомі теорії прийняття таких рішень, які наголошують на інтелектуальній активності тих, хто приймає рішення, і процедурному аспекті - це теорія раціональної комплексності, теорія інкременталізму та теорія змішаного сканування.

Торкаючись умов та критеріїв процесу прийняття управлінських рішень у публічному управлінні варто зазначити що тут існує багато теорій прийняття рішень, більшість з яких мають описовий елемент, тобто як повинна здійснюватися підготовка рішень, і нормативне керівництво щодо того, як повинні прийматися рішення. Кожен із цих підходів пропонує механізм складання та описує фундаментальні питання прийняття рішень. Таким чином, підготовка рішень у публічному управлінні безпосередньо пов’язана із законодавством, оскільки вони обмежені та піддаються впливу різноманітних факторів та умов, тому абсолютно об’єктивних рішень, у публічному управлінні не існує є лише менш суб’єктивні та більш суб’єктивні рішення.

Зроблено висновок що прийняття управлінських рішень є одним із найскладніших питань процесу функціонування публічного управління, оскільки на прийняття управлінських рішень впливає багато різних факторів і процесів. Більшість моделей, які пояснюють прийняття управлінських рішень, є описовими, та мають на меті підкреслити якість обробки інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Жоден метод прийняття управлінських рішень не може бути виділений як найкращий, оскільки різні обставини, інші цінності тих, хто приймає управлінські рішення, інші цілі або методи прийняття управлінських рішень, а також ситуація в організації чи установі різні в кожній ситуації. Можна стверджувати, що раціональні або поетапні методи прийняття управлінських рішень кращі в одних ситуаціях, а методи прийняття управлінських рішень змішаного сканування або їх комбінації в інших.

Взаємозв'язок управління інноваціями та інвестиціями у розвитку державної політики

Олександр Кутовий — 2023-12-30

Дістали подальшого розвитку понятійно –категорійний апарат дослідження шляхом уточнення сутності змісту понять, а саме: «інновації» як введеного у вжиток нового або значно покращеного продукту (товару, послуги) або процесу, нового методу продажу чи нового організаційного методу у діловій практиці, організації робочих місць або у зовнішніх зв'язках; «державна інноваційно-інвестиційна політика на регіональному рівні» як складну, що динамічно розвивається, ієрархічно та просторово організовану соціально-економічну систему, що функціонує в межах кордонів певної території, на якій здійснюються економічні інноваційно-інвестиційні процеси та залежності між суб'єктами ринку з урахуванням характерних територіальних особливостей інноваційного розвитку регіонів.

Вплив гібридних загроз на сучасну національну безпеку України

Дмитро Карамишев — 2023-12-30

У статті зроблено огляд сучасного стану впливу гібридних загроз на сучасну національну безпеку в Україні. Чітко ідентифіковано поняття «гібридні загрози» та визначні заходи протидії. Виділені слабкі місця (небезпеки) і гібридні загрози безпеці Україні та суспільства на сучасному етапі.

Організаційно-правові засади імплементації механізму цивільного захисту ЄС в Україні в контексті гарантування національної безпеки

Аліна Помаза-Пономаренко — 2023-12-30

Установлено, що одним із інтеграційних векторів розвитку України є формування системи безпеки загалом і забезпечення цивільного захисту зокрема. Виявлено, що повномасштабна агресія проти України зумовлює збільшення кількості надзвичайних ситуацій, руйнувань критичної інфраструктури, нанесених збитків екологічній сфері тощо. Зважаючи на те, що повномасштабна війна триває, для нашої держави проблемні питання у сфері цивільного захисту кристалізуються, набуваючи все більших масштабів. Самотужки реагувати на надзвичайні ситуації Україні складно, тому вона розраховує на механізми міжнародної допомоги. Одним із них є Механізм цивільного захисту ЄС. З’ясовано, що цей Механізм заснований у 2001 році, і включає 33 країни. Україна також входить до цього Механізму у 2023 році. Зазначений Механізм є найбільш значним надбанням Євросоюзу у сфері цивільного захисту, передбачаючи надання додаткової допомоги постраждалій країні (за її запитом) під час реагування на природні й техногенні катастрофи. На жаль, під час реагування на катастрофи, спричинені терористичними актами, ядерними чи радіологічними аваріями, Механізм цивільного захисту застосовується не повною мірою. Установлено, Україна має забезпечувати власний розвиток інституційної спроможності, підґрунтя якої становлять організаційно-правові засади функціонування системи публічного управління. Обґрунтовано, що досягнення інституційної спроможності у сфері цивільного захисту України вимагає реалізації низки управлінських заходів. Серед них визначено кадрові, організаційні, інформаційні, правові та фінансові. При цьому наполягається, що першочерговими в реалізації є заходи кадрового й організаційно-правового спрямування, адже вони вимагають багато часу. Застосування методу історичної формалізації дозволило визначити етапи розвитку правового забезпечення публічного управління у сфері цивільного захисту України. Акцентовано, що сучасний етап розвитку правового забезпечення в цій сфері відзначається закладенням основ щодо імплементації Механізму цивільного захисту ЄС в Україні. У цьому контексті Парламент України ратифікував відповідну Угоду. Аналіз її положень дає підстави стверджувати, що участь у Механізмі передбачає внесення членського внеску, що обчислюється із урахуванням річних показників ЄС і країни-члена Механізму цивільного захисту. Зважаючи на це, наполягається, що для України фінансове забезпечення як критерій участі в цьому Механізмі може стати надзвичайно складним питанням під час реалізації, яке потрібно вирішувати на системній основі.

Сучасні механізми, які використовує Європейський Союз для боротьби з гібридними загрозами

Микола Грановський — 2023-12-30

У сучасному світі спостерігається тенденція до значного зростання кількості гібридних конфліктів, які стають все більш витонченими й непередбачуваними.

Ця стаття присвячена аналізу практичних механізмів протидії гібридним загрозам, у тому числі з боку державних органів, зокрема, у країнах ЄС.

Сучасна практика гібридних операцій з боку агресора демонструє кардинальну зміну тактики та засобів, які використовує держава-гравець світового рівня проти супротивника, який є слабким і нездатним захищати цілісність власної території

Системні засади управління інноваційним розвитком регіону

Андрій Близнюк — 2023-12-30

Дістали подальшого розвитку уточнення цілей побудови та використання системних математичних моделей при формуванні та реалізації програм інноваційного розвитку регіонів: з'ясування, як використовується понятійний апарат (проведення дослідження семантики поняття інноваційний розвиток та його складових); проблемний аналіз інноваційного розвитку регіонів (комплексний аналіз інституційного середовища функціонування); проведення економіко-математичної системної аналітики (врахування взаємозв'язку між підсистемами з позицій цілісності); системне моделювання (оцінка цілей та засобів – ресурсів); оцінка ризиків та визначення заходів щодо їх усунення чи згладжування (безперервний контроль та аналіз реалізації і, за необхідності, вжиття відповідних заходів); застосування системи критеріїв оцінки ефективності управління інноваційним розвитком як на макро, так і на мезорівні з можливістю своєчасної адаптації до економічної ситуації (розробка та використання інноваційного важеля у вигляді мультиплікаторів ресурсів та їх оцінки, заснованих на системній взаємодії всіх ресурсів).

На шляху до сталого промислового відновлення і розвитку України: дослідження регіональних систем у воєнний період

Олексій Гібадуллін — 2023-12-30

Стаття розвиває аналітичний підхід до побудови системи сталого промислового відновлення і залучення кваліфікованої робочої сили в регіональну економіку навіть під час війни. Мета статті –аналітичне обґрунтовання вектору розвитку промисловості регіонів та визначення внутрішніх резервів, «точок зростання» промислового потенціалу українських регіонів як основи регенеративних процесів у період дії воєнного стану та після бойових дій. Автор зауважує, що ключовим елементом у процесі формування системи сталого промислового відновлення є розуміння наявності внутрішніх ресурсів, факторів, що сприяють їх ефективному використанню та визначенню на їх основі вектору побудови системи промислового відновлення регіонів. Це вимагає широкого наукового поглядгу на цю екстраординарну проблему і, як наслідок, комплексного аналітичного підходу. Такий підхід поєднував би і аналіз поточного стану промислових об'єктів, і визначення потреби у кадрах і ресурсах для модернізації з урахуванням як місцевих ресурсів, так і внутрішніх факторів, включаючи довжину логістичних ланцюгів, наявність попиту на продукціюта технологічні інновації. Станом на зараз можна фіксувати як динамізм регенеративних процесів, так і наукові «прогалини» у принципах системного аналізу при організації та керуванні відновленням промисловості, які стосувалися би відновлювальних процесів в промисловому секторі України вже сьогодні. Стаття розкриває «точки зростання» для перегляду системи сталого промислового відновлення у період дії воєнного стану і після Перемоги як передумови повоєнного відновлення та сталого розвитку регіонів, що є базовою умовою пошуку та реалізації шляхів оптимального використання наявних ресурсів, подолання технологічних розривів та створення умов для повернення кваліфкованих мігрантів в Україну.

Державно-приватне партнерство у повоєнному відновленні України

Вікторія Сичова — 2023-12-30

У статті визначено роль угод державно-приватного партнерства в активізації післявоєнного відновлення України. Зазначено, що економіка та публічна адміністрація часів війни росії проти України перебуває в мобілізаційному стані. Підкреслено необхідність більшої визначеності законодавства, а також доопрацювання механізмів управління для ефективної реалізації потреб у безпеці, обороні та повоєнному відновленні з урахуванням досвіду країн, які пройшли війни або відновлювалися після економічних криз.

У статті наголошується на мобілізаційному потенціалі угод державно-приватного партнерства, які дозволяють вирішувати стратегічні завдання, використовуючи бізнес-ресурси, зокрема, за умов надання державних гарантій. Наголошується на важливості науково-освітньої та інноваційної складової у проектах відновлення з метою підтримки людського капіталу та відтворення економічного потенціалу країни на основі сучасних технологій і підходів до організації економічної діяльності.

Автори звертають увагу на можливості інтеграції проектів ДПП до регіональних стратегій відновлення за допомогою цифрових платформ з метою координації проектів і узгодження стратегій. Зазначено, що застосування цифрових інструментів сприятиме інтеграції науково-освітньої складової у проекти ДПП. Координація проектів і стратегій на основі застосування цифрових інструментів є важливою для досягнення економічного та соціального ефекту від реалізації проектів ДПП та сприятиме відкритості проектів для громадського обговорення.

У статті визначено базові умови ефективності ДПП, які полягають у визначеності законодавства щодо уникнення корупційних ризиків та запобігання соціальній і економічній неефективності. Зазначено, що зростання кількості укладених і реалізованих угод у повоєнній відбудові слугуватиме показником якості законодавства та публічного менеджменту.

Інноваційні чинники державного регулювання розвитку галузі будівнитва

Ірина Драган — 2023-12-30

Проведено теоретичний аналіз розвитку галузі будівництва як об’єкту державного регуляторного впливу з урахуванням інноваційних чинників. Уточнено основні чинники такого процесу, які його стримують. З позиції системного підходу виділено умови, які потребують формування для нівелювання впливу негативних тенденцій при реалізації державного регулювання розвитку галузі будівництва в Україні. Виділено напрями удосконалення механізму державного регулювання розвитку галузі будівництва.

Показано, в ринковій системі господарювання існує необхідність поступового підвищення ефективності функціонування її підсистем, як найскладніших, так й найпростіших (країни в цілому, галузі, території, окремого суб’єкта господарювання). В процесі забезпечення розвитку галузі будівництва, а також окремої адміністративно-територіальної одиниці (область, район, населений пункт) продукту будівельного виробництва в необхідні терміни, у необхідному обсязі, при необхідній якості будуть притаманні властиві цій території специфічні характеристики, які визначають вибір відповідних ефективних рішень. Таку ефективність необхідно розглядати саме з позицій територіального розвитку. Таким чином, в стратегіях територіального розвитку та розвитку галузі будівництва мають бути враховані засоби та шляхи досягнення реалізації цілей, а також відповідні індикатори, які визначатимуть реалізації основної мети. Такі індикатори можуть належати до різних організаційних й технологічних засад процесу будівництва, типів конструкцій та матеріалів, техніки і технологій, що знижують матеріаломісткість, трудомісткість, енергоємність, а також індикатори, які ілюструють рівень інвестиційної та інноваційної ефективності будівництва, що призводить до зменшення собівартості продукції, зниження термінів окупності.

Механізм державного управління сталим розвитком регіонів

Катерина Боднар — 2023-12-30

Сучасна організаційна перебудова державної влади в Україні створює відповідні виклики для самої країни, її регіонів, бізнесу та окремо взятого громадянина, особливо це стосується питання ефективності та перманентної їх взаємодії в контексті забезпечення сталого розвитку. В таких умовах підвищення ефективності діючих механізмів державного управління є актуальним для сталого розвитку регіонів в Україні з кількох причин. Перш за все, наявність воєнного стану в Україні покладає додаткові виклики та вимоги до державного управління. Також розвинуті цифрові технології надання адміністративних послуг мають великий потенціал для покращення доступності та якості послуг, що надаються громадянам та бізнесу. Цифровізації здатна значно спростити та прискорити процеси надання адміністративних послуг, зменшити бюрократичні бар'єри та покращити взаємодію між органами влади та громадянами.

У статті досліджено особливості функціонування та основні напрями застосування механізму державного управління регіонів в контексті сталого розвитку з урахуванням сучасного погляду на його складові та забезпечення ефективності. Обґрунтовано складові механізму державного управління сталим розвитком регіонів (функціональні компоненти, інструменти та принципи), а також особливості їх взаємозв’язку. Виокремлені принципи можуть слугувати основою для ефективного державного управління сталим розвитком регіонів і сприяти досягненню балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком.

Здійснено теоретичне узагальнення особливостей реалізації інструментів державного управління сталим розвитком регіонів в Україні з урахуванням специфіки міських та сільських територій та їх інклюзивності.

У сучасному підході до побудови та реалізації механізму державного управління сталим розвитком регіонів в Україні в умовах воєнного стану мають бути враховані: адаптивність до непередбачуваних ситуацій, забезпечення безпеки та стабільності, залучення місцевої спільноти.

Поняття механізму конкурентоспроможної державної політики на регіональному рівні

Данило Олійник — 2023-12-30

Удосконалено механізм формування та реалізації конкурентоспроможної державної політики на регіональному рівні на підставі узагальнення сукупності елементів, а саме: суб’єкт (органи публічного управління); мета (ефективний захист конкуренції та розвиток конкурентного середовища для забезпечення сталого економічного розвитку економіки регіонів); засоби (система антимонопольного законодавства (АМЗ), програмні документи, фінанси (пільги та преференції тощо), інформація про конкурентне середовище); форма (захисна – переважно пряме регулювання; активна - переважно непрямий вплив); методи (захисні, активні, непрямі); інструменти (правове та економічне регулювання); модель (жорстка, м'яка); об’єкт (конкурентне середовище, структура ринку, конкурентні відносини, суб'єкти ринку, діяльність органів публічного управління).

Ринок праці в умовах цифрової трансформації: вплив гіг-економіки

Євгенія Гордієнко — 2023-12-30

У статті досліджуєтся вплив гіг-економіки на сучасний ринок праці в контексті цифрової трансформації. Дана стаття пропонує аналіз та оцінку впливу гіг-економіки на зайнятість, стабільність та умови праці. Ринок праці у сучасному світі швидко розвивається і змінюється під впливом цифрових технологій, що призводить до збільшення потреби в гнучкій робочій силі. Наголошується, як гіг-економіка, що включає роботу на фрілансі, контрактну роботу та короткострокове працевлаштування, відіграє важливу роль у зміні структури ринку праці. За допомогою аналізу даних та статистики, розглядається вплив гіг-економіки на соціальні аспекти, такі як соціальний захист та економічну нерівність.

Наприкінці статті дається огляд поточних тенденцій на ринку праці в умовах цифрової трансформації та зазначаються можливі перспективи для майбутнього розвитку. У висновку статті зазначені пріоритетні напрямки удосконалення реформування та розвитку сектору законодавчого регулювання інформаційних технологій в Україні в умовах цифрової трансформації.

Трансформація багаторівневого управління на основі глобальних стратегій ЄС та національна стійкість України в умовах гібридних загроз

Валентин Суворов — 2023-12-30

У статті досліджуються різні аспекти трансформації багаторівневого управління на основі застосування глобальних стратегій ЄС та визначення інституційних засад формування національної системи стійкості України в умовах гібридних загроз. Наголошується на тому, що спрямованість на реалізацію спільної політики та глобальних стратегій ЄС щодо функціонування нової європейської моделі багаторівневого управління, стратегічної безпеки та стійкості, має визначатися узгодженістю ключових суб’єктів прийняття стратегічних рішень, націлених на забезпечення ефективності такої політики і стратегій в умовах глобальних впливів та гібридних загроз.

Доведено, що трансформація багаторівневого управління відносно європейської безпекової стратегії змінює й сприйняття відповідних загроз у бік набуття ними гібридного характеру в умовах тривалої нестабільності в соціальній, економічний, політичній та енергетичній сферах. Це свідчить передусім про посилення складності геополітичного середовища у перманентному процесі безпекової трансформації ЄС, яка відбувається в умовах поширення регіональних і локальних конфліктів та їхнього територіального наближення безпосередньо до кордонів ЄС і характеризується кризою системи міжнародних відносин, що пов’язано зі змінами домінування ліберальної моделі публічної політики у бік більш прагматичної, тобто реальної політики, яка спирається переважно на реальні умови та можливості владних відносин, як відносно внутрішньої, так і стосовно зовнішньої політики переважної більшості країн об’єднаної Європи.

Визначено, що український контекст формування національної системи стійкості має виходити з чіткого розуміння загроз національній безпеці України, якими згідно Закону України «Про Національну безпеку» слід вважати: явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України, а під стійкістю - здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх уразливостей.

Запропоновано розглядати національну систему стійкості, як таку, що повинна забезпечувати здатність суспільства і держави, як вищої форми його інституціалізації: здійснювати ідентифікацію зовнішніх і внутрішніх загроз, спрямовувати діяльність у сфері національної безпеки на своєчасне виявлення інших вразливостей, проводити оцінювання реальних і потенціних загроз національній безпеці, вживати дії щодо запобігання негативним впливам, а також забезпечувати ефективне реагування і швидке відновлення за наслідками виникнення надзвичайних ситуацій та кризових подій, враховуючи у т.ч. й загрози гібридного характеру.

Зазначено, що подальший розвиток концепту багаторівневого управління в контексті забезпечення комплексної безпеки держави має бути зосереджений насамперед на використанні дієвих механізмів впливу, шляхом застосування міжнародно-правових, політико-дипломатичних, організаційно-економічних, соціо-гуманітарних та інших, у т.ч. безпекових засобів, а також здійсненні відповідних заходів.

Ідентифікація пасіонарної особистості як суб’єкта формування нематеріального ресурсу відновлення громад

Вікторія Колтун — 2023-12-30

Стаття присвячена аналізові процесу ідентифікації пасіонаріїв як нематеріального ресурсу відновлення громад. Підкреслено, що серйозною і досі невирішеною проблемою є виявлення механізмів ідентифікації пасіонарної особистості.

Мета дослідження – інтерпретувати феномен пасіонарної ідентифікації, експлікувати поняття «способи ідентифікації» та «методи ідентифікації» задля активації потенціалу пасіонарності в громадах. Крім того, для подальшого зростання наукового знання вкрай необхідно з’ясувати методи пасіонарної ідентифікації, причини вибору того чи іншого методу ідентифікації пасіонарної особистості; які фактори сприяють актуалізації того чи іншого механізму ідентифікації, а які, навпаки, перешкоджають йому.

Проаналізовано методи ідентифікації особистості, згідно концепцій 3. Фройда, К. Г. Юнга, К. Хорні, Е. Фромма, Дж. Марсії, Д. Міда та ін.

Доведено, що з точки зору конструктивістського структуралізму ідентифікація розглядається як амбівалентний шлях: з одного боку, спрямований на перетворення індивідом навколишнього світу, а з іншого – на зміну самої особистості, обумовленої соціальною системою.

Розглянуто кардинальну диспозицію за Г. Олпортом та обгрунтовано, що саме її наявність дозволяє говорити про наявність у людини пасіонарної енергії.

На підставі аналізу ідентифікації основних дійових осіб конфліктної взаємодії відповідно до конфліктологічної парадигми обгрунтовано, що така взаємодія найчастіше виводить на поверхню неординарних особистостей, часто з пасіонарними нахилами або якостями.

Показано, що існує два шляхи виявлення пасіонарної особистості – внутрішній і зовнішній. Внутрішній шлях передбачає раціонально свідоме формування людиною власної ідентичності. Зовнішній спосіб формування ідентичності проявляється під впливом зовнішніх позаособистісних факторів, тоді як сформована ідентичність в більшості випадків носить ірраціональний характер.

Еволюція теоретичних підходів до аналізу співробітництва держави та бізнесу в інфраструктурній сфері

Микола Негрич — 2023-12-30

Удосконалено класифікацію історичних періодів у еволюції співробітництва держави та бізнесу в інфраструктурній сфері за етапами та формами співробітництва: античність (використання відкупів; будівництво на конкурсній основі поштових пунктів з містами, портів та гаваней (manceps); інфраструктурне будівництво (precarium)) середньовіччя («казуальне» застосування ДПП; відкупи; концесії; «регалії»); період колонізації (використання концесій у розвиток нових земель- колоній та міжнародної торгівлі; залучення приватних озброєних суден з їх власниками для вирішення військових та торгових «завдань» на морі); зародження та розвиток капіталізму, індустріалізація (систематичне концесійне законодавство; капіталомісткі проекти; залучення приватного капіталу у формі концесій для розвитку комунального сектору); сучасний етап із середини XX ст. (перехід від політики «державного адміністрування» до моделі «нового державного управління»; «приватна фінансова ініціатива»; розвиток регулювання державно-приватного партнерства (ДПП) у всьому світі (більше, ніж у 120 країнах); запуск транскордонних ДПП проектів та проектів із залученням прямих іноземних інвестицій).

Банківська система України у період повоєнного відновлення: виклики та шляхи розвитку

Валерій Єрмак — 2023-12-30

Стаття присвячена аналізу проблем та перспектив відбудови банківської системи України у повоєнний період. Автор розглядає різні сценарії розвитку подій: в оптимістичному сценарії відновлення підтримується міжнародними інвестиціями і реформами, в песимістичному – мають місце труднощі політичної та економічної нестабільності, а в реалістичному – реалізується комплексний підхід та міжнародна підтримка для відновлення і модернізації банківської системи. Також автор визначає основні проблеми щодо теми дослідження та пропонує шляхи їх розв’язання, а також окреслює загальні перспективи відновлення.

У статті зазначено, що успішне відновлення банківської системи має ключове значення для економічного відновлення всієї країни. Тривала політична та економічна нестабільність може ускладнити цей процес – тому надважливо виробити виважену стратегію та налагодити співпрацю всіх зацікавлених сторін. Наголошується на тому, що банки відіграють важливу роль у наданні фінансової підтримки підприємствам і населенню, а також у забезпеченні стабільності фінансової системи.

Доведено, що у контексті кандидатства України до вступу в ЄС, банківський сектор економіки нашої країни, також стає об’єктом підвищеної уваги та реформ, адже має підтримувати всі стандарти та вимоги європейських банківських систем і забезпечувати високий рівень фінансової стабільності. Зусилля для забезпечення стійкості та надійності банківського сектору мають супроводжуватися заходами з міжнародного дипломатичного співробітництва, що сприятиме зменшенню ризиків та відновленню довіри до фінансової системи України.