Державне будівництво

Обґрунтування мотивації глобальних цифрових кочівників для залучення їх у післявоєнне промислове відновлення України

Олексій Володимирович Гібадуллін — 2024-08-12

Стаття пропонує розгляд феномена цифрового кочівництва у ракурсі інтелектуального та трудового ресурсу необхідного для реалізації відновлювальних проекті в українській промисловості регіонів вже сьогодні.

Метою статті є обґрунтування впливу сучасної мотивації глобальних «цифрових кочівників» на формування нового способу залучення у нові приватні і державні проекти післявоєнного відновлення промисловості України. Перша половина статті пропонує аналітичний огляд мотиваційного портрету цифрового кочівника, як рушійної основи побудови механізму залучення їх у спільні відновлювальні проекти, розкриває особливості лідерства та комунікацій в середині системи цифрових кочівників, як основу побудови взаємодії між державою та власниками бізнесу цифрових кочівників. Друга половина статті безпосередньо пропонує авторський погляд на побудову алгоритму роботи з власниками бізнесу цифрових кочівників, розробки механізму залучення їх у спільні проекти з відновлення промисловості регіонів та побудови у подальшому системної роботи зі сталого розвитку регіонів України. Підґрунтям успішної реалізації механізму залучення цифрових кочівників має стати врахування мотиваційної складової та особливостей системи, як основи побудови процесів спільної взаємодії. Вкрай важливим є дотримання принципів раціональність та взаємоповага, уникнення проявів авторитарності та декларативності у взаєминах, розумні межи творчості.

Утворюючи нове «місце»: як оновлена політика та публічне урядування щодо імміграції та інтеграції допоможе розвиткові державних підприємств України?

Аліса Володимирівна Косенко — 2024-08-12

Стаття присвячена обговоренню теми створення нового «місця» в оновленій політиці та публічному урядуванні щодо імміграції та інтеграції. Метою статті є розробити концептуалізацію ідеї «створення місця» разом з іммігрантами в післявоєнну Україну як нового елемента публічної імміграційної політики і та політики розвитку великих державних корпорацій.

Стаття починається з обговорення останніх сучасних ідей і концепцій щодо інтеграції іммігрантів і щодо того, як досвід іммігрантів розглядається як щось окреме від місць, де живуть іммігранти, внаслідок чого іммігранти вважаються відповідальними за власну інтеграцію. У статті робиться висновок, що концепція «створення місця» у контексті міграції та інтеграції іммігрантів є ключовим елементом сучасного наукового дискурсу. Вона відображає динамічний процес, в якому як мігранти, так і корінне населення активно беруть участь у формуванні нового соціокультурного простору, і це поняття виходить за рамки простої асиміляції, наголошуючи на взаємній адаптації та трансформації суспільства. Далі у статті робиться висновок, що проведена спроба концептуалізації «створення місця» для України після завершення війни представляє собою комплексний, багатовимірний підхід, спрямований на інтеграцію та залучення трьох ключових груп: кваліфікованих іммігрантів, етнічних українців з діаспори та громадян України, які виїхали за кордон у 2014-2023 роках внаслідок війни. Цей підхід передбачає активну участь державних корпорацій як ключових агентів змін та платформ для інтеграції. Великі державні підприємства і особливо корпорації, такі як Укрзалізниця, Нафтогаз, Енергоатом, Укрпошта та інші стають не просто роботодавцями, а центрами інновацій, культурного обміну та соціальної інтеграції. Вони ініціюють спеціалізовані програми, такі як «Інноваційні залізниці», «Діаспора для оборони», «Енергія повернення», які поєднують технологічну модернізацію з соціальною інтеграцією.

Зелена трансформація суспільства як сучасний пріоритет державної політики: проблеми та перспективи України

Максим Едуардович Хожило — 2024-08-12

Зазначається про важливість та актуальність розгляду питання про інтеграцію засад курсу «зеленої трансформації» у сферу державноуправлінської діяльності. Акцентовано, що це набуває великого значення для України в умовах реалізації євроінтег-раційного курсу держави, який закріплено на рівні Конституції України (Основний Закон) з 2019 року. Визначено, що імплементація засад «зеленої трансформації» у сферу державного управління обумовлюється необхідністю належного врядування в період дії в Україні правового режиму воєнного стану та у період повоєнної відбудови з метою ефективного використання соціально-економічного потенціалу та людського ресурсу держави. Встановлено, що головними проблемами активного упровадження політики «зеленої трансформації» на сучасному етапі розвитку України є нестабільна соціально-економічні ситуація; знищення та руйнування об’єктів критичної інфраструктури як результат збройної агресії російської федерації; низький рівень технологічного та інноваційного розвитку провідних галузей економіки; слабкий розвиток просвітницької та інформаційної активності з боку публічних органів влади. Серед найбільш актуальних шляхів розвитку визначено такі: розробка та упровадження політики «зеленої трансформації» на національному рівні на засадах полігалузевого, полісистемного та полісекторального змісту; широке залучення інвестицій та фінансування відповідних національних, регіональних та місцевих програм; розробка національних стандартів, правил та нормативів упровадження засад «зеленої політики» у всіх сферах господарювання; підтримка та розвиток міжнародної співпраці у напрямку упровадження принципів «зеленої трансформації»; ефективна комунікація, освіта та інформування населення про переваги обраного курсу «зеленої трансформації» з метою досягнення кращих економічних і соціальних показників життя, здоров’я та благополуччя населення у екологічно чистому та безпечному середовищі

Історичні аспекти європейської інтеграції: феномен античної спадщини

Юрій Дмитрович Древаль — 2024-08-12

Предметом дослідження визначено систематизацію культурно-цивілізаційних зрушень античних часів як важливого соціокультурного чинника сучасної європейської інтеграції. Методологічною основою дослідження визнано цивілізаційний підхід до розуміння історичного розвитку та принцип історизму. Охарактеризовано сутність та особливості давньогрецької та давньоримської соціокультурної спадщини, яка навіть з огляду на деякі особливості мала чимало спільних рис і закономірно охоплюється спільним поняттям «античність». Додатково обґрунтовано тезу про те, що якраз античній культурі належить особлива роль у формуванні європейської ідентичності. Тодішні ж спроби перевлаштування державного ладу на засадах безпосередньої демократії не мали продовження у подальші історичні часи, залишаючись в пам’яті нащадків унікальною для свого часу спробою забезпечити участь вільних громадян в управління державними справами. Відтак, якраз античність складає міцний соціокультурний підмурок становлення та розвитку сучасної європейської цивілізації.

Теоретичні основи механізмів взаємодії влади та громадськості в умовах гібридних загроз

Тетяна Мигалівна Мачабелі — 2024-08-12

Ситуація, що склалася в Україні, створює актуальні виклики для самої країни, її регіонів, бізнесу та громадськості, особливо це стосується питання взаємодії з владою в контексті протидії гібридним загрозам. В таких умовах механізм взаємодії влади та громадськості є актуальним з двох причин. По-перше, наявність воєнного стану в Україні ставить додаткові виклики та вимоги до державного управління. По-друге, взаємодія органів влади з громадськістю набуває все більшого значення, оскільки зростає вплив громадської думки на прийняття управлінських рішень у різних сферах.

Здійснено теоретичне узагальнення сучасних наукових підходів до проблематики механізмів взаємодії влади і громадськості в умовах гібридних загроз та виокремлено чотири блок-кластери наукових підходів: державно-управлінський, філософсько-соціокультурний, інформаційно-психологічний, соціально-політичний. Досліджено теоретичні засади механізмів взаємодії влади та громадськості в умовах гібридних загроз.

Обґрунтовано розширене тлумачення наукового поняття "механізм взаємодії влади та громадськості в умовах гібридних загроз", яке відрізняється від існуючих авторським уточненням його змісту. Виокремлено складові механізму державного управління, особливості їх взаємозв'язку, основні параметри забезпечення їх ефективного функціонування в різних сферах життєдіяльності суспільства з урахуванням об'єктивних (організаційно-правових) і суб'єктивних (соціально-психологічних) чинників.

У сучасному підході до побудови та реалізації механізмів взаємодії влади і громадськості в умовах гібридних загроз слід враховувати: сукупність проявів самого процесу, нормативно-правовий та організаційний простір (ресурси і можливості учасників), інформаційні потоки та комунікації суб'єктів процесу з метою подолання наслідків глобальних конфліктів у різних сферах суспільного життя.

Сутність та критерії соціальної держави

Євген Миколайович Тришновський — 2024-08-12

Дістав подальшого розвитку понятійно-категорійний апарат дослідження шляхом уточнення змісту поняття соціальна держава як ідеального типу держави, діяльність якої заснована на визнанні, дотриманні та гарантованому захисті політичних та соціально-економічних прав та вищих духовно-моральних цінностей, критеріями якої є демократична організація державної влади, високий моральний рівень громадян і насамперед посадових осіб держави, потужний економічний потенціал, соціально орієнтована структура економіки, правовий розвиток держави, існування громадянського суспільства, яскраво виражена соціальна спрямованість політики держави, наявність у держави соціальних цілей, наявність розвиненого соціального законодавства, закріплення формули «соціальна держава» в конституції країни.

Регулювання страхового ринку як чинник підвищення національної фінансової безпеки України в умовах гібридних загроз

Вячеслав Борисович Дзюндзюк — 2024-08-12

У статті зроблено огляд сучасного стану впливу гібридних загроз на розвиток механізму регулювання страхової діяльності у контексті підвищення національної безпеки в Україні. Чітко ідентифіковано гібридний вплив на економіку країни та визначні заходи протидії. Виділені слабкі місця (небезпеки) і гібридні загрози національній фінансовій безпеці Україні та суспільства на сучасному етапі.

Визначено, що повномасштабне вторгнення та гібриді загрози негативно вплинули на страховий ринок фінансових послуг України, але динаміка його повільного розвитку виявлятиметься, незважаючи на перелічені загрози.

Доведено, що вельми важливе значення у підвищенні національної фінансової стабільності в соціально-економічному секторі держави, а також фінансової стійкості її мешканців має процес регулювання страхового ринку, що стає визначальним чинником підвищення національної фінансової безпеки України в умовах гібридних загроз та потребує вдосконалення механізму регулювання страхового ринку в Україні.

Інтегроване багаторівневе врядування і конвергенція концепцій публічного управління в умовах глобальних викликів

Валентин Павлович Суворов — 2024-08-12

Узагальнено різні концепції публічного управління та інші управлінські підходи, що надало змогу запропонувати інтегрований підхід до трансформації багаторівневого врядування та визначити інструменти підвищення його ефективності на основі конвергенції концепцій публічного управління в умовах глобальних викликів та гібридних загроз. Обґрунтовано необхідність у модернізації підходів до багаторівневого управління у бік його раціоналізації з одночасним збереженням демократичного контролю за політичними процесами формування та реалізацією публічної політики. Закладено основи концепції інтегрованого багаторівневого врядування, що передбачає конвергенцію різних управлінських концепцій, напрямів та менеджеріальних підходів, зокрема: концепцій глобального врядування, належного врядування, нового публічного менеджменту, публічного адміністрування, корпоративного управління, політичних мереж та мережевого управління, кризового управління, проєктного та ресурсоефективного соціального менеджменту, гнучкого та адаптивного управління, стійкого управління та управління якістю, тощо. Запропоновано розглядати концепцію мереж, як сутнісну ознаку інтегрованого багаторівневого управління де важливим видається налагодження механізму координації, що є ознакою ефективного багаторівневого управління в умовах полісуб’єктності та поліцентричності, що вимагає посилення цілісності розуміння проблем та консенсусу у прийнятті рішень з урахуванням різного бачення та розуміння відповідних проблем всіма учасниками.

Державні корпорації і підприємства: як державі адаптувати функції та свою політику заради більшого суспільного блага?

Сергій Олександрович Громов — 2024-08-12

Стаття присвячена аналізу функцій державних підприємств (ДП) в Україні та розробці пропозицій щодо їхнього реформування задля збільшення суспільного блага. Метою статті є дослідження та узагальнення сучасних теоретичних концепцій щодо ролі ДП в економіці та суспільстві, а також визначення напрямків державної політики, які сприятимуть підвищенню ефективності цих підприємств.

Виклад основного матеріалу побудований за наступною логікою: а) стислий огляд ознак трьох типів державних підприємств: державні господарські установи, державні підприємства як статутні корпорації, державні підприємства як компанії корпоративного права; б) функції державних підприємств: від еволюції до сучасних шести функцій (ринкова, фіскальна, функція розвитку, соціальна, стратегічна, хижацька); в) державна політика власності щодо державних підприємств: у тому числі моделі відповідної державної політики; г) розробка пропозицій щодо оновлення функцій державних підприємств заради більшого суспільного блага з акцентом на український контекст.

Автор робить важливий кінцевий висновок, що у країнах, що розвиваються, політика державної власності зазвичай характеризується волюнтаризмом і сильно підпорядкована політичним цілям. Відсутність чіткої кодифікації та низький рівень прозорості призводять до неефективності та корупції. Державні підприємства часто використовуються як інструмент для досягнення політичних цілей, що створює додаткові виклики для управління та розвитку. В таких умовах важко забезпечити стабільність і ефективність ДП, оскільки політичний вплив часто призводить до змін у стратегічних напрямках та управлінні підприємствами.

Перспективні засади функціонування механізмів державного регулювання економічної безпеки на загальнодержавному та регіональному рівні

Денис Олександрович Папирін — 2024-08-12

Здійснено аналіз та доктринальний синтез перспективних засад функціонування механізмів державного регулювання економічної безпеки на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Аргументовано показано, що у сучасних умовах все більш гостро проявляється необхідність формування нової, сучасної парадигми забезпечення економічної безпеки в умовах нелінійної динаміки народного господарства та суспільства, наростання кризових явищ та загрози їх надшвидкого поширення. Під впливом глобалізації все яскравіше проявляються тенденції до ускладнення проблеми економічної безпеки України та її регіонів, що супроводжуються скороченням можливостей та відсутністю ефективних механізмів забезпечення безпеки.

У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що для забезпечення економічної безпеки необхідно розробити ефективний механізм державного регулювання на загальнодержавному та регіональному рівнях. Основні перспективні засади функціонування механізмів державного регулювання економічної безпеки на загальнодержавному та регіональному рівнях можуть включати: розробку та впровадження системи моніторингу та оцінки ризиків економічної безпеки на рівні держави та регіону; розвиток та створення ефективної системи державного регулювання та контролю над економічною діяльністю на рівні держави та регіону; забезпечення сталого розвитку економіки та підтримка конкурентоспроможності національних підприємств на рівні держави та регіону; розвиток та впровадження інноваційних технологій в економіку на рівні держави та регіону; забезпечення стабільності фінансової системи на рівні держави та регіону.

Показано, що реалізація цих засад потребує координації зусиль держави, бізнес-середовища та громадськості, а також необхідно створити ефективний механізм взаємодії між державними органами та бізнесом для забезпечення ефективного державного регулювання економічної безпеки на рівні держави та регіону.

Зосереджено увагу на тому, що перспективні засади функціонування механізмів державного регулювання економічної безпеки на загальнодержавному та регіональному рівнях мають на меті забезпечення стійкості економіки та соціального розвитку країни, та потребують спільних зусиль направлених на перспективні засади функціонування механізмів державного регулювання економічної безпеки на загальнодержавному та регіональному рівнях, які є важливою складовою ефективної економічної політики країни.

Організаційно-функціональні засади механізмів публічного управління розвитком дорожнього господарства

Микола Анатолійович Латинін — 2024-08-12

Досліджено організаційно-функціональних засад механізмів публічного управління розвитком дорожнього господарства України. Актуальність теми зумовлена стратегічним значенням якісної дорожньої інфраструктури, особливо в контексті повоєнної відбудови та євроінтеграції. Проаналізовано сучасний стан досліджуваної проблеми, виявлено ключові системні недоліки існуючої моделі управління, такі як фрагментарність підходів, недостатня координація та обмежене залучення громадськості. Дослідження проведено з використанням міждисциплінарного підходу та комплексу методів, включаючи аналіз наукової літератури, нормативно-правових актів, статистичних даних та моделювання. У статті детально розглянуто структурно-функціональні особливості публічного управління розвитком дорожнього господарства на центральному, регіональному та місцевому рівнях, а також роль недержавних акторів у цьому процесі.

На основі проведеного дослідження сформульовано науково обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації інституційної структури управління, які включають заходи з децентралізації, спрощення структури органів управління, посилення механізмів координації та контролю, активізації залучення громадськості та підвищення кваліфікації кадрів.

Тенденції управління регіональним розвитком в Україні

Роман Георгійович Соболь — 2024-08-12

У статті зроблено огляд сучасного стану управління регіональним розвитком. Виділено та проаналізовано основні тенденції соціально-економічного розвитку регіонів в Україні. Запропоновано загальне визначення управління регіональним розвитком як системи.

Вирішення цих багатокомпонентних комплексних завдань викликає різноманітність наукових підходів до управління регіональним розвитком, широку палітру практичних заходів регіонального планування та управління, а також поширене використання в наукових дослідженнях схожих термінів: “регіоналізація”, “соціально-економічний розвиток територій”, “регіоналістика”, “політика регіонального розвитку” тощо. Усі ці обставини вимагають всебічного теоретичного дослідження та узгодження як понятійного апарату, так і концептуальних підходів до управління регіональним розвитком регіону.

Робиться висновок, що під управлінням регіональним розвитком звичайно розуміються дії держави, ціль яких - спрямований вплив на соціально-економічний, політичний, екологічний розвиток окремих територій. Відповідно, управління регіональним розвитком - цілеспрямований вплив держави на економічний розвиток окремих територій, у закордонній літературі визначається як регіональна економічна політика.

Виклики та перспективи публічного управління розвитком освіти в сільських територіальних громадах

Віктор Володимирович Сиченко — 2024-08-12

Стаття присвячена пошуку шляхів удосконалення публічного управління розвитком освіти в сільських територіальних громадах. В рамках цього реалізовано дослідження реформуючих кроків системи освіти в Україні, реорганізації освітньої мережі, процесів децентралізації, гострих проблем в освітній сфері, можливостей післявоєнного відновлення України, в тому числі, освітньої складової, стратегій та моделей розвитку регіону в контексті акцентування уваги на сільські територіальні громади, специфічних характеристик розвитку освітніх процесів у сільських територіях. Визначено, що основною метою реформування системи освіти в Україні є підвищення її конкурентоспроможності та інтеграція до єдиного європейського освітнього простору. Серед гострих проблем відмічено пошкодження та руйнування освітньої інфраструктури, зниження доступності освіти та, як наслідок, зниження її якості загалом, зниження кадрового потенціалу в освіті, особливо, у сільській місцевості; вимушене переселення педагогів та учнів зі своїми родинами до інших регіонів України та країн світу, де вони почуваються безпечно, і загроза їх неповернення. Основний акцент у дослідженні зміщено на проблему з внутрішньо переміщеними особами з позиції масштабності як за чисельністю, так і територіально, оскільки переселенці розселилися нерівномірно по всій країні. Сформовано гіпотезу щодо того, якщо цю проблему не вирішувати сьогодні, можуть виникнути серйозні виклики для українського суспільства у майбутньому, що спричинить соціальні дисбаланси.

У результаті запропоновано перспективи подальших досліджень стосовно наявної проблематики та ситуативного підходу її вирішення на основі клієнтоорієнтованого підходу, що виражається у пропозиціях, представлених в даній статті. Зокрема, пропонується здійснювати клієнтоорієнтоване публічне управління, що засноване на принципі людиноцентризму, де житель сільської місцевості стане головним творцем подальшого удосконалення публічного управління розвитком освіти в сільських територіальних громадах, для збереження та примноження людського фактору на селі.

Фінансово-бюджетний механізм публічного управління процесами відбудови та відновлення: теоретичні засади

Вячеслав Валерійович Зубенко — 2024-08-12

Фінансово-бюджетний механізм відіграє ключову роль у процесах відбудови в Україні, забезпечуючи стабільне фінансування, прозорість та підзвітність управління, ефективний розподіл ресурсів, залучення різноманітних джерел фінансування, у т.ч. міжнародних донорів, фокусування на пріоритетних напрямках відбудови. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад побудови фінансово-бюджетного механізму публічного управління процесами відбудови та відновлення.

Фінансово-бюджетний механізм публічного управління процесами відбудови та відновлення пропонується трактувати як систему інструментів, методів та процедур, які забезпечують ефективне планування, розподіл, використання та контроль фінансових ресурсів, необхідних для реалізації заходів з відбудови та відновлення. Його метою визначено мобілізацію та забезпечення раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів, необхідних для відновлення та розвитку територій, що постраждали внаслідок військових конфліктів або стихійних лих, а також для створення умов для стійкого економічного і соціального розвитку в довгостроковій перспективі.

У дослідженні узагальнено елементи фінансово-бюджетного механізму публічного управління процесами відбудови та відновлення, уточнено його завдання, визначено суб’єкти та об’єкти управління, обґрунтовано принципи, методи та інструменти управління. Доведено, що дія механізму має ґрунтуватися на низці принципів, серед яких прозорість, ефективність, підзвітність, пріоритетність, справедливість, гнучкість, довгостроковість, стійкість, інноваційність, співпраця, цільове використання ресурсів. Основними завданнями механізму визначено планування та бюджетування, мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, контроль та аудит, управління ризиками, звітування та забезпечення прозорості, розвиток інституційної спроможності суб’єктів публічного управління. Систематизовано фінансово-бюджетні інструменти прямого та непрямого впливу.

Важливим напрямком подальших досліджень є систематизація фінансово-бюджетних інструментів публічного управління з урахуванням особливостей специфічних процесів відбудови та відновлення на рівні громад.

Особливості формування інноваційно-інвестиційної системи на регіональному рівні

Олександр Вячеславович Кутовий — 2024-08-12

Удосконалено структуру інноваційно-інвестиційної системи регіону, при якій: програма соціально-економічного розвитку регіону формується з урахуванням цілей державної та регіональної економічної політик; програма інвестиційно-інноваційного розвитку регіону складається з програми розвитку великого інвестиційно-інноваційного бізнесу, наукових міст, академічних містечок, закладів вищої освіти, програми розвитку середнього інвестиційно-інноваційного бізнесу, науково-технічних центрів, науково-дослідних організацій і комплексів, інкубаторів бізнесу, технопарків, програми розвитку малого інвестиційно-інноваційного бізнесу, у т.ч. венчурного; фінансування інвестиційно-інноваційних проектів відбувається за рахунок: засобів бюджету (податкова частина, рента за ресурси); позабюджетних фондів (засоби засновників, внески, акції); приватних вкладень (на постійній та тимчасовій основі).

Теоретичні засади сталого розвитку територіальних громад: публічно-управлінський аспект

Олег Олександрович Кравець — 2024-08-12

Встановлено суперечності між нормативно закріпленим порядком програмного управління територією і реалізацією можливості територіальними громадами самостійно здійснювати управління адміністративно-територіальною одиницею, реалізуючи положення концепції сталого розвитку. Доведено відмінності в цілях, завданнях, показниках оцінки розвитку територіальних громад при виконанні програм соціально-економічного розвитку та впровадженні положень нормативних актів держави стосовно сталого розвитку. Зазначено, що показники соціально-економічного розвитку не пов’язані з реальними управлінськими процесами органу влади, хоча їх значна частина стосується складових сталого розвитку: економічної, соціальної, екологічної.

Доведено, що впровадження звітності виконавчих органів місцевого самоврядування перед депутатами та населенням на основі показників сталого розвитку може бути здійснена лише при зміні парадигми з програмного соціально-економічного управління до реальної оцінки діяльності органів місцевої влади. Зроблено висновок, що дану зміну громади не можуть провести самостійно, вона повинна здійснюватися системно, централізовано з методичним забезпеченням з боку держави, як впровадження нових демократичних форм управління на відміну від традицій радянської епохи.

Аналіз показав, що для введення показників сталого розвитку у звітність органів місцевого самоврядування про свою діяльність необхідно внести зміни в нормативно-правові акти різного рівня і різної юридичної ваги. Зазначено, що здійснення комплексного поєднання стратегічного планування з урахуванням потреб громади, особливостей стану адміністративно-територіальних одиниць з цілями і показниками сталого розвитку є первинними завданнями зміни парадигми розвитку нашої держави і її територіальних громад у післявоєнний час.

У статті наголошується, що питання управління територіальною громадою виходячи з концепції сталого розвитку стане первинною потребою після закінчення війни, оскільки для населених пунктів, що постраждали від воєнних дій, питання поєднання економічного відродження, соціального захисту населення, відновлення довкілля задля збереження ресурсів для майбутніх поколінь буде змістом їх існування.

Молодіжна політика України у повоєнному відновленні: європейський контекст

Вікторія Вікторівна Сичова — 2024-08-12

Україна постала перед необхідністю формування конкурентоспроможної молодіжної політики у повоєнному відновленні. Автори розглядають публічну молодіжну політику в Україні на основі пріоритетів європейської політики соціальної якості та акцентують увагу на необхідності її використання для збереження людського капіталу в умовах війни.

В статті узагальнено підходи до світової та європейської молодіжної політики. Зазначено, що молодіжна політика України еволюціонувала від комунітарної до соціально-державної моделі, що віддзеркалює зростаючий вплив громадянської активності молоді. Забезпечення рівних можливостей та участь громад формують її сучасні перспективи.

Перехід від соціально-державної до універсалістської політики соціального партнерства може відбутися еволюційно за умов зростання впливу молоді як суб’єкта політики, потребує ефективних комунікацій уряду з молоддю. Модель соціального партнерства в молодіжній політиці передбачає створення умов для отримання соціального захисту для всіх, незалежно від індивідуальних відмінностей.

Автори звертають увагу на необхідність акцентуації уваги в молодіжній політиці на тих верствах населення, які є найбільш постраждалими внаслідок війни, що у більшій мірі притаманно соціально-державній молодіжній політиці.

Міжсекторне соціальне партнерство є синергетичним механізмом взаємодії публічних і приватних акторів в умовах війни і отримує подальший розвиток у формуванні молодіжної політики; молодіжна політика є одним з базових чинників національної безпеки, її якість визначатиме політичну і економічну суб’єктність держави у майбутньому.

Застосування досвіду США у використанні штучного інтелекту в забезпеченні національної інформаційної безпеки України

Іван Сергійович Лопатченко — 2024-08-12

Темпи розвитку штучного інтелекту (ШІ) продовжують вражати. Світ вже розділився на два табори: одні закликають зупинити розвиток потужних систем штучного інтелекту, а інші оголошують про інтеграцію чат-ботів на основі ШІ, таких як "ChatGPT", у свої платформи. З поширенням та впливом штучного інтелекту практично на всі сфери людської діяльності в усьому світі виникають нові виклики та значні загрози в реалізації доктрин національної інформаційної безпеки для всіх без винятку країн.

У статті розглядається процес тотальної глобалізації, де національна інформаційна безпека стає провідним чинником забезпечення умов для реалізації національних інтересів і здатності держави долати кризові явища в умовах зовнішньої агресії. Своєчасні та ефективні заходи в управлінні інформаційною безпекою з боку держави здатні пом'якшити загрози соціально-економічному та політичному життю країни. Особлива увага має бути зосереджена на інформаційній безпеці Сполучених Штатів Америки, як основного та стратегічного партнера нашої держави, в тому числі у сфері інформаційної безпеки. З огляду на те, що стрімкий розвиток штучного інтелекту створює нові виклики та можливості для національної інформаційної безпеки, вивчення та запозичення досвіду провідних акторів у цій сфері, зокрема США, є надзвичайно важливим для нашої держави для забезпечення захисту національних інтересів в інформаційній сфері та інформаційного суверенітету.

Трансформації публічних комунікацій в умовах розвитку соціокультурного середовища

Віктор Володимирович Сиченко — 2024-08-12

Розглядаються особливості трансформації публічних комунікацій в умовах змін соціокультурного середовища. Здійснено теоретико-методологічний огляд особливостей публічних комунікацій в умовах соціально-економічних та геополітичних криз, процесів цифровізації та е-урядування. У результаті аналізу останніх європейських наукових розвідок, визначено, що найбільший вплив у сфері публічних комунікацій відбувається за рахунок культурної трансформації в напрямку гіперболізації споживання, модернізації, зміни спілкування між установами, владними структурами, організаціями та зацікавленими сторонами.

Визначено особливості комунікаційного процесу в системі публічного управління з урахуванням провідних принципів, таких як достовірність, зрозумілість, діалогічність, масштабність, єдність зусиль, лідерство. Розроблена блок-схема відображає особливості комунікаційного процесу в публічному управлінні у єдності функціонування суб’єктів, етапності, залученого інструментарію взаємодії. У результаті аналізу чинників, які впливають на зміст та характер публічних комунікацій, визначено, що сучасні комунікаційні процеси здебільшого трансформуються за рахунок розвитку соціокультурного середовища, формування нового цифрового суспільства, що призводить до урізноманітнення інформаційних каналів та поглиблення зв’язків. Одним із способів трансформації публічних комунікацій у відповідності до викликів сучасності є застосування інноваційних форм публічного управління, зокрема гнучких менеджеріальних технологій. Розглянуто особливості застосування Agile-технології в управлінні розвитком публічних комунікацій на засадах адаптивності, прогностичності, гнучкого планування, співпраці крос-функціональних команд. Відтак, публічні комунікації розглядаються як вирішальний фактор досягнення ефективного функціонування всієї системи державного управління як специфічного інституційного інструменту реалізації державної політики. Вважаємо, що сучасні трансформації, які відбуваються в суспільстві наразі, висувають нові завдання соціокультурного осмислення реальності та впровадження нових управлінських підходів.

Глобальний індекс безпеки здоров’я як орієнтир кризового управління у забезпеченні стійкості системи громадського здоров’я

Дмитро Васильович Карамишев — 2024-08-12

Обґрунтовано концептуальні підходи, принципи та інтеграційні аспекти забезпечення стійкості системи громадського здоров’я на основі оцінювання вразливостей відповідної системи за допомогою використання індексу глобальної безпеки здоров’я, як інструменту кризового управління за умов невизначеності, ризиків та загроз виникнення небезпечних подій. Використано концепцію «Єдине здоров’я» (One Health) у якості інтегрованого підходу до безпеки здоров’я. Доведено, що глобальний індекс безпеки здоров’я можна використовувати як орієнтир для виявлення загроз та готовності до епідемій та пандемій з кінцевою метою зменшення їх наслідків для систем охорони здоров’я та економіки, як у національному, так і глобальному вимірі. Зроблено наголос на тому, що використання даних глобальних досліджень, зокрема глобального індексу безпеки здоров'я (GHS) сприятиме здійсненню головною експертною установою у сфері громадського здоров’я – ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» основних функцій, зокрема щодо координації з питань Міжнародних медико-санітарних правил, а також забезпечення функціонування національних медичних інформаційних систем з обліку і аналізу даних щодо інфекційних та неінфекційних хвороб. Рекомендовано застосовувати у практиці функціонування національної системи громадського здоров’я інтегровані підходи на основі міжнародного досвіду і практик, що стосуються збереження здоров’я суспільства, виходячи з його детермінант, а також запобігання виникнення та реагування на небезпечні події, що можуть призвести до поширення масових інфекційних та неінфекційних захворювань, інших негативних наслідків.

Етична модель управління: концептуальний підхід

Олександр Миколайович Штирьов — 2024-08-12

Стаття присвячена питанню ролі етичного управління яке пропонується запровадити у форматі моделі. Оскільки етичне управління уявляється автором як динамічний і безперервний процес, який потребує адаптації до мінливого внутрішнього та зовнішнього контексту організації, такого як галузь, ринок, зацікавлені сторони, культура та цінності. Етичне управління приносить користь організаціям, покращуючи репутацію, довіру, лояльність, продуктивність і прибутковість, а також уникаючи юридичних, регулятивних і репутаційних ризиків. Наголошено що етичне управління може буде реалізовано у вигляді моделі. В свою чергу етична модель управління вимагає усвідомлення, відданості та дій з боку всіх рівнів організації, особливо вищого керівництва. Автором зазначено щоб етична модель управління дійсно стала дієвою вона по-перше має керуватись певним набором критеріїв (складових) яких потрібно дотримуватись щоб управління в середині організації та її розвиток відбувався в руслі етичних засад та принципів. Серед них виокремлені наступні: чесність, цілісність, справедливість, доброта, законність, досконалість, лідерство та відповідальність. Показано що концептуально етичне управління може бути реалізовано через низку підходів. Зокрема це традиційний підхід передбачає реалізацію через сприйняття суспільством управління як етичної категорії, за умов виконання поставлених завдань колективом не виходячи за рамки етичних норм та стандартів. Принциповий підхід базується на використанні етичних критеріїв для керування поведінкою, діями та політикою в організації. Підхід до опитування у сфері етичного регулювання реалізується на коротких практичних питаннях, які регулюють поведінку та процес прийняття етичних рішень в організації.

Зроблено висновок про те що кожна особистість привносить свій власний етичний профіль на робоче місце та несе кінцеву відповідальність за свої дії чи рішення з етичної точки зору. Однак організації можуть впливати і впливають на якість етичних рішень, які приймаються їхніми керівниками, менеджерами та працівниками, а також на етичні принципи, яких вони дотримуються та на які посилаються, приймаючи ці рішення тим самим реалізуючи етичне управління на практиці.

Аналіз державної політики реформування електронної охорони здоров’я та медицини України

Галина Миколаївна Бишенко — 2024-08-12

У статті обґрунтовано необхідність трансформацій державної політики електронної охорони здоров’я та медицини. Метою статті є визначення шляхів подальшого реформування електронної охорони здоров’я та надання електронних медичних послуг в Україні на основі аналізу сучасного стану охорони здоров’я. На основі дослідження міжнародного досвіду оцінки стану сфери охорони здоров’я (The Health Care Index, Global Health Security Index, Global Digital Health Index, Global Digital Health Monitor) визначено, що сфера охорони здоров’я України переживає стрімке зростання, зосереджуючись на розвитку таких інструментів державного механізму розвитку е-здоров’я, як моніторинг здоров’я та організаційне забезпечення надання медичних послуг. Проаналізовано напрями державного реформування е-здоров’я в Україні та можливості використання е-інструментів в медицині, медичних послуг в умовах війни. Доведено, що широке використання електронних інструментів, використання медичної інформації для моніторингу здоров'я населення та управління роботою системи охорони здоров’я України дозволяють гнучко та швидко реагувати на ситуаційні управлінські рішення, що обумовлює важливість та необхідність розвитку е-здоров’я. За таких умов пріоритетним напрямом державної політики України в сфері охорони здоров’я є подальший розвиток е-здоров’я, що має великий потенціал для сталого розвитку країни та подальшої євроінтеграції.

Розбудова системи заходів щодо інклюзії на місцевому рівні

Леся Геннадіївна Бондаренко — 2024-08-12

Розбудова системи заходів щодо інклюзії на місцевому рівні розглянуто як актуальна проблема з початком повномасштабного вторгнення росії. Визначено проблема інклюзії та адаптації внутрішньо переміщених осіб в нашій країні в умовах бойових дій. За результатами дослідження зазначено, що у цей період понад 1,5 млн українців були змушені залишити свої домівки. Підкреслено, що в умовах збройного конфлікту на території нашої держави значною мірою зростає значення проблеми включення та адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в місцеві громади на нових територіях.

Здійснено теоретичне узагальнення особливостей реалізації системи заходів щодо інклюзії на місцевому рівні в Україні з урахуванням специфіки міських та сільських територій та їх інклюзивності. У сучасному підході до побудови та реалізації системи заходів щодо інклюзії на місцевому рівні в Україні в умовах воєнного стану мають бути враховані: адаптивність до непередбачуваних ситуацій, забезпечення безпеки та стабільності, залучення місцевої спільноти.

У статті досліджено особливості функціонування та основні напрями розбудови системи заходів щодо інклюзії на місцевому рівні з урахуванням сучасного погляду. Обґрунтовано складові системи заходів щодо інклюзії на місцевому рівні (функціональні компоненти, інструменти та принципи), а також особливості їх взаємозв’язку. Виокремлені принципи можуть слугувати основою для ефективного публічного управління розбудовою системи щодо інклюзії на місцевому рівні, балансу та взаємодії між державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськості.

Проблеми реалізації молодіжної політики в Україні та шляхи їх подолання.

Лілія Анатоліївна Гиренко — 2024-08-12

У статті розкрито питання реалізації молодіжної політики в Україні і світі. Досліджено практики реалізації молодіжної політики в європейських країнах. Розглянуто нормативно-правову базу, що регламентує реалізацію молодіжної політики на національному та регіональному рівнях, зокрема, на прикладі Дніпропетровської області. Визначено основні причини, що гальмують реалізацію молодіжної політики на міжнародному, національному та місцевому рівнях. Вивчено питання діяльності молодіжних центрів, як одного із шляхів реалізації молодіжної політики. Запропоновано напрямки активізації державної молодіжної політики.

Сутність, основні принципи, форми та функції антикорупційної політики держави

Аліна Віталіївна Боголєпова — 2024-08-12

У cтaттi дocлiджуютьcя сутність антикорупційної політики, її підґрунтя та її структурні елементи. Систематизовано та визначено основні підходи, до яких вдаються науковці при розробці власних формулювань, сучасні наукові підходи у публічному управлінні та адмініструванні щодо національної антикорупційної політики в системі публічного управління, розроблено авторське визначення категорії «антикорупційна політика». За результатами дослідження та узагальнення формовано основні завдання та принципи антикорупційної політики держави. Визначено найбільш поширені ознаки, що використовуються зарубіжними та вітчизняними науковцями для класифікації форм антикорупційної політики. Виділено базові функції державної антикорупційної політики (наприклад, інформаційно-прогностичну функцію, ідеологічно-виховну, запобіжно-регулятивну та організаційно-охоронну).

Мілітаризація викликів та загроз в кіберпросторі як операційному середовищі

Євген Олександрович Живило — 2024-08-12

Цільові вектори захисту фундаментальних національних інтересів України у кіберпросторі орієнтуються не тільки на колективну кібербезпеку, які реалізується за допомогою держав-партнерів і союзників, але і на власну систему кібероборони, яка не тільки здатна конкурувати в умовах гібридних загроз, але й стримувати їх агресивну і нецивілізовану спрямованість та протидіяти їм в кіберпросторі.

Сучасний кіберпростір – це набагато більше, ніж просто мережа Інтернет чи сукупність будь-яких інших комп’ютерних мереж, доступ до яких можливий лише через певні програмні застосунки, налаштування чи авторизацію, або використання стандартних і нестандартних комунікаційних протоколів чи портів. Всі елементи мереж (системи), доступ до яких відкриває кіберпростір, можуть бути потенційними цілями та потенційними загрозами.

Кіберпростір надає відповідні можливості як для дружніх чи нейтральних сил (військ), так і для противника (потенційного противника). Залежність збройних сил від кіберпростору пов’язана з певними ризиками, однак вона також формує потребу щодо створення і розвитку відповідних спроможностей військ (сил).

Отже, в статті розкривається суть операційного середовища, яке являє собою сукупність умов, обставин та чинників, що впливають на застосування сил і засобів. Обґрунтовано, його складові які пов’язані з конкретним фізичним або віртуальним простором, а також набір спроможностей військ (оперативних, бойових, спеціальних) та навичок, необхідних для планування і проведення операцій.