Адаптивне управління структурними змінами організацій публічної сфери на основі проєктного підходу
DOI:
https://doi.org/10.26565/1992-2337-2022-2-02Ключові слова:
публічне управління, організації публічної сфери, проєктний підхід, адаптивні організаційні структури, функціонально-матричні структури.Анотація
У статті досліджено теоретичні і прикладні аспекти управління структурними змінами організацій публічної сфери на основі проєктного підходу, а також особливості та можливості трансформації їхньої організаційної структури відповідно до суспільних потреб з урахуванням сучасних уявлень щодо динамічних і адаптивних організаційних структур публічної сфери суспільства. Розглядається перехід організацій публічної сфери до більш ефективних і гнучких адаптивних організаційних структур, діяльність яких спрямована на задоволення суспільних потреб, пов’язаних із сучасними викликами потребує злагоджених, термінових і сфокусованих дій в умовах невизначеності та ризиків. При цьому відповідні дії мають бути результативними завдяки передусім адаптаційним властивостям системи управління, а також запровадженню інструментів реалізації їхньої діяльності, які спрямовані на конкретні результати за умов часових та ресурсних обмежень на основі проєктного підходу.
Як цитувати: Карамишев Д. В., Дідок Ю. В., Замчий С. В. Адаптивне управління структурними змінами організацій публічної сфери на основі проєктного підходу. Державне будівництво. 2022. № 2 (32). С. 15–27. DOI: https://doi.org/10.26565/1992-2337-2022-2-02
In cites: Karamyshev, D.V., Didok, J.V., Zamchyi, S.V. (2022). Adaptive management of structural changes of public sector organizations based on a project approach. State Formation, 2 (32), 15–27.
DOI: https://doi.org/10.26565/1992-2337-2022-2-02 [in Ukrainian].
© Карамишев Д. В., Дідок Ю. В., Замчий С. В., 2022
Зазначено, що трансформація структури організацій публічного сектору може бути визначним чинником у процесі забезпечення їх функціонування щодо визначення кількості рівнів управління у відповідній структурі, ступеня її централізації та автономії у прийнятті рішень, розподілі прав, обов’язків та відповідальності, встановлення взаємо-підпорядкованості та координації проєктних груп та функціональних підрозділів, а також взаємовідносин між компонентами функціональної організаційної структури та зовнішніми структурами.
Наголошується на доцільності формування нової корпоративної моделі функціонування організацій публічного сектора, побудова якої передбачає розвиток процесів міжсуб’єктної кооперації, що реалізуються на більш високому рівні (регіональному, державному, міждержавному), чого неможливо досягти в окремій організації задля підвищення ефективності та взаємовідповідальності на основі стратегічного партнерства та можливостей встановлення міжорганізаційних зв’язків. Важливо, що такий симбіоз публічного і корпоративного управління передбачає вихід організацій за межі власної структури з появою нових комунікативних, а згодом і ресурсних можливостей співробітництва задля задоволення більш широких суспільних потреб в умовах міжнародної інтеграції.
