Актуальні проблеми державного управління

Трансформація освітніх парадигм в умовах глобальних змін: чи стане оцифрована репутація стратегічним ресурсом нового світопорядку?

2025-10-06T07:09:12+00:00

Стаття досліджує феномен трансформації освітніх парадигм під впливом цифровізації та розвитку штучного інтелекту, а також потенціал токенізованої репутації як інноваційного механізму верифікації та капіталізації особистісного капіталу в умовах нового світопорядку. На основі системного аналізу виявлено фундаментальну кризу традиційних освітніх моделей, зумовлену девальвацією цінності структурованої інформації внаслідок її доступності через системи ШІ. Показано, що в умовах, коли здатність відтворювати знання втрачає свою унікальність, особливого значення набуває розвиток багатовимірного особистісного капіталу, що включає аспекти, недоступні для алгоритмічної імітації. Обґрунтовано концепцію токенізованої репутації як технологічної інфраструктури для верифікації та капіталізації цілісного особистісного потенціалу, що базується на децентралізованих механізмах множинних атестацій і забезпечує подолання дихотомії між економічно-орієнтованими та холістичними підходами до освіти. Проведено порівняльний аналіз різних підходів до модернізації освіти в умовах цифрової трансформації, включаючи ШІ-адаптивне навчання, мікро-кредитну модель, освітні метавсесвіти, комунітарні підходи, а також державно-контрольовану цифровізацію, корпоративні екосистеми та суверенні платформи. Розкрито потенціал використання токенізованої репутації як інтеграційного механізму, здатного поєднувати переваги різних підходів і забезпечувати синергію трансформацій корпоративного та публічного управління освітою. Особливу увагу приділено перспективам впровадження концепції токенізованої репутації в Україні для верифікації та капіталізації людського потенціалу в умовах післявоєнної відбудови та євроінтеграції. Обґрунтовано стратегічне значення формування національної інфраструктури токенізованої репутації для забезпечення конкурентоспроможності в новому багатополярному світопорядку.

Ідеологічна адаптація концепції сталості, чи можливе розкриття потенціалу через системні закономірності?

2025-06-03T21:36:35+00:00

Стаття акцентує увагу на можливості теоретико-методологічної адаптації концепції сталого розвитку за допомогою використання нового, більш гнучкого та адаптивного підходу до побудови управлінських процесів, гармонізації співвідношення між роллю держави та ринку у просуванні концепції сталості, дотриманні балансу інтересів у міжрівневій взаємодії та оптимально розкрити недовикористаний потенціалу людського та соціального капіталу. Метою статті є наукове обґрунтування можливості раціонального збалансування концепції сталості із національними інтересами та використання її як інтеграційного підходу до побудови нової економіко-соціальної моделі на основі гармонізації саморегулювання та управлінського впливу, що здатне пришвидшити метаболічні та регенераційні процеси.

Автор акцентує увагу, що і на сьогодні фундаментальні принципи сталого розвитку – баланс між економічним зростанням, соціальною справедливістю та екологічною стійкістю – за ишаються вкрай важливими і релевантними викликам сьогодення. Автор стверджує, що попри розрізненість та фрагментованість у практичній імплементації, що підривають довіру до концепції сталості, як оптимального практичного підходу, ще залишається можливість для розкриття недовикористаного потенціалу, спираючись на баланс системних закономірностей та механізми саморегулювання. Автор зауважує, що трансформація управлінських підходів у процесах гнучкої адаптації концепції із національними інтересами, узгодження практичних підходів управління із системними закономірностями дозволить країнам та регіонам не лише ефективніше долати поточні виклики, але й закладати фундамент стратегічної стійкості та конкурентоспроможності. Стаття розкриває теоретико-аналітичні та системно-методологічні основи імплементації гнучкого та адаптивного підходу до управління сталим розвитком, як оптимальної моделі, яка дозволяє: узгодити між рівневі цілі та цінності, поєднати вимоги сьогодення (прагматичність та контекстна орієнтованість) із стратегічними принципами сталості – оптимальності та раціональності, адаптивності та резилієнтності.

Концептуальна рамка для публічного управління соціально-економічними системами: від інструментального до субстанціонального розуміння цифрової трансформації

2025-10-06T07:09:21+00:00

У статті досліджується феномен цифрової трансформації соціально-економічної системи як об›єкта публічного управління через перехід від інструментального до субстанціонального розуміння ролі цифрових технологій. На основі міждисциплінарного підходу систематизовано теоретико-методологічні концепції цифрової трансформації та виявлено її сім фундаментальних властивостей: трансверсальність, рекурсивність, емерджентність, акселеративність, когнітивно-трансформаційний потенціал, інституційну реконфігуративність та онтологічну гібридність. Ці властивості формують методологічну основу для нового розуміння цифрової трансформації, де технології розглядаються не як зовнішні інструменти оптимізації, а як конститутивні елементи нової інституційної реальності. Розроблено матрицю впливу цифрової трансформації на компоненти соціально-економічної системи, яка структурує характер змін, механізми впливу та результуючі ефекти для економічної, соціальної, політико-адміністративної, інноваційної та інформаційної підсистем. Проаналізовано трансформацію інструментів публічного управління цифровізацією – від електронного уряду до моделі цифрової державності з фокусом на цифрову резильєнтність та платформні підходи. На основі аналізу реальних кейсів цифрової модернізації публічного сектору в різних країнах світу підтверджено, що ефективне публічне управління цифровою трансформацією потребує комплексного підходу, який враховує системну природу трансформаційних процесів. Доведено, що транзитивна модель цифрової державності формує методологічне підґрунтя для проактивного реагування на виклики цифрової епохи через вертикальну інтеграцію систем штучного інтелекту та розподілених реєстрів у механізми стратегічного планування та інституційної адаптації.

Блокчейн-технології в трансформації аграрного сектору: ESG-орієнтована модель публічного управління для післявоєнного відновлення

2025-10-06T07:09:29+00:00

Стаття досліджує потенціал інтеграції блокчейн-технологій у публічне управління аграрним сектором України для післявоєнного відновлення через призму ESG-принципів. Автори аналізують обмеження традиційних моделей державного регулювання, зокрема інформаційну асиметрію, непрозорість розподілу державної підтримки та обмежений доступ до фінансування для малих і середніх агровиробників. Запропонована концепція передбачає трансформацію ролі державних інституцій з монопольних регуляторів у інфраструктурних учасників мережевого партнерства. Дослідження виявляє суттєві недоліки існуючих механізмів фінансування, де близько 75% малих аграрних підприємств стикаються з відмовами у кредитуванні, а традиційні інструменти міжнародних платежів характеризуються високою вартістю та низькою ефективністю. Автори пропонують впровадження механізму токенізації аграрних активів на базі технології розподіленого реєстру, що дозволяє створити прозорі, автоматизовані та інклюзивні механізми державної підтримки та залучення приватного фінансування. Розроблено порівняльний аналіз традиційних і інноваційних блокчейн-моделей публічного управління за критеріями прозорості, механізмами забезпечення довіри, операційною ефективністю та адаптивністю до ESG-вимог. Розглянуто механізми токенізації аграрних активів з інтегрованими ESG-параметрами, що забезпечує програмовану відповідальність виробників за дотримання екологічних, соціальних та управлінських стандартів. Представлено методи імплементації ESG-стандартів через: токенізацію ESG-зобов'язань, децентралізовану ESG-сертифікацію та програмоване ESG-регулювання. Практичну реалізацію запропонованих інструментів проілюстровано на прикладах децентралізованої блокчейн-платформи для попереднього замовлення продукції харчового маку та розведення карпа. Автори доводять, що інтеграція технології розподіленого реєстру створює умови для демократизації доступу до ринків, прозорості ланцюгів постачання та автоматизованої верифікації дотримання ESG-критеріїв, трансформуючи їх із нормативних вимог на конкурентні переваги. Впровадження запропонованої моделі потребує не лише технологічної модернізації, а й інституційної трансформації регуляторних органів та розробки спеціалізованих програм цифрової інклюзії для подолання цифрового розриву в сільській місцевості.

Конвергенція блокчейн-технологій та публічного управління: модель токенізації природних ресурсів для післявоєнного відновлення екосистем

2025-10-06T07:09:33+00:00

У статті досліджується актуальна для України проблема, це відновлення пошкодженого біоресурсного потенціалу, внаслідок воєнних дій через впровадження інноваційних механізмів токенізації. В умовах обмежених бюджетних ресурсів, коли традиційні моделі державного фінансування виявляються неспроможними до іноваційного прориву, особливої ваги набувають альтернативні підходи залучення приватного капіталу. Методологічною основою дослідження виступає міждисциплінарний підхід, що інтегрує теоретичні концепції децентралізованих інформаційних платформ, платформної економіки та неоінституціональної теорії. На підставі аналізу світового досвіду ідентифіковано шість основних моделей токенізації біоресурсів та визначено їхні ключові компоненти: технологічну інфраструктуру верифікації, правову структуру, механізми участі громади, інтеграцію з публічним управлінням та гібридний підхід до монетизації. Розроблено концептуальну модель взаємодії органів публічного управління різних рівнів з приватними інвесторами, що ґрунтується на принципі «регуляторного периметра», де публічне управління виконує функції регуляторного фасилітатора, а не безпосереднього оператора процесів токенізації. Обґрунтовано, що вирощування павловнії як швидкоростучої породи з високою вуглецепоглинальною здатністю на постраждалих територіях, з використанням технологій токенізації, може забезпечити прогнозовану рентабельність 80-120% за шестирічний цикл при фракціонуванні інвестицій та демократизації доступу до них. Структуровано чотири групи потенційних ризиків (регуляторно-правові, технологічно-інфраструктурні, еколого-економічні, соціально-інституційні) та розроблено комплексний підхід до їх мітигації. Доведено, що запропонована модель дозволяє трансформувати роль публічного управління від прямого адміністрування до створення сприятливого середовища для синергії державних і приватних зусиль, забезпечуючи баланс між економічним зростанням, екологічною стійкістю та соціальною справедливістю. Результати дослідження можуть бути використані при розробці
державних стратегій відновлення постраждалих територій, формуванні інституційно-правового забезпечення токенізації природних ресурсів та впровадженні пілотних проєктів державно-приватного партнерства у сфері відновлення біоресурсного потенціалу.

Переосмислення цифрової політики та можливостей блокчейн-рішень для безшовної логістики між Україною і Євросоюзом

2025-10-06T07:09:38+00:00

У статті досліджуються перспективи та механізми інтеграції державної цифрової політики з токенізованими блокчейн-рішеннями для створення безшовного логістичного простору між Україною та ЄС. Авторами виявлено три критичні проблеми, що перешкоджають ефективному транскордонному руху товарів: неефективність митної документації та перетину кордону, недосконалість систем транскордонних платежів і розрахунків, прогалини у страховому покритті. Дослідження демонструє, що впровадження стандартизованих блокчейн-рішень дозволяє суттєво трансформувати логістичні операції між Україною та ЄС, скорочуючи час митного оформлення на 80-90% та зменшуючи вартість транскордонних платежів на 40-60%. Особливу увагу приділено інноваційним концепціям метадокументів, атомарних транзакцій та метаактивів, які формують новий технологічний фундамент для вирішення ключових проблем транскордонної логістики. Метадокументи інтегрують не лише вміст документів, але й їх процесуальний та правовий контекст, забезпечуючи самоверифікацію та цілісність даних. Атомарні транзакції, реалізуючи принцип «все або нічого», усувають ризики незавершених операцій та знижують трансакційні витрати. Метаактиви створюють можливість для формування гнучких страхових продуктів через фрагментацію та ефективний розподіл ризиків. У статті обґрунтовано, що цифрова трансформація логістики вимагає переосмислення самої парадигми державного управління, створюючи новий тип «алгоритмічного управління». Запропоновано концептуальні напрямки інтеграції державних регуляторних політик у сфері цифрової трансформації логістики та визначено їх потенційний вплив на ефективність транскордонних вантажних перевезень у довгостроковій перспективі до 2045 року. За прогнозами, реалізація запропонованих заходів може забезпечити економію до €14 млрд щорічно для транскордонної торгівлі між Україною та ЄС, сприяючи глибшій економічній інтеграції та післявоєнному відновленню.

Аналіз динаміки оцінки територіального впливу в транскордонних регіонах: виклики та перспективи на майбутнє

2025-09-17T07:44:41+00:00

У статті представлено новий методологічний підхід до оцінки територіального впливу в прикордонних регіонах: Динамічна оцінка територіального впливу (DyTIA). Заснована на теорії динамічних систем, DyTIA пропонує основу для моделювання складних і взаємозалежних взаємозв›язків між економічними, соціальними, екологічними та інституційними аспектами територіального розвитку. На відміну від традиційних статичних методологій, DyTIA зосереджується на виявленні зворотних зв›язків, часових лагів, порогових ефектів та мережевих взаємодій, що дозволяє більш точно відобразити динамічну і часто нелінійну природу прикордонних регіонів. Методологія була протестована з використанням даних Європейської рахункової палати, що охоплюють 23 програми INTERREG V-A (2014-2020). Аналіз виявив значну неоднорідність у розподілі фінансування та тематичних пріоритетах у різних прикордонних регіонах. Зокрема, найбільша частка фінансування (23,2%) була спрямована на тематичну мету захисту навколишнього середовища та ресурсоефективності, що підкреслює зростаючу важливість сталого розвитку в рамках політики згуртування ЄС. Тематичне дослідження на основі програми «Великий регіон» продемонструвало здатність DyTIA виявляти складні територіальні ланцюжки впливу та підтримувати оптимізований розподіл ресурсів, особливо в умовах прогнозованого скорочення бюджету програми INTERREG NEXT на 18,6% на період 2021-2027 років. Особливо глибоким був аналіз взаємодії між різними тематичними цілями, який виявив синергетичні ефекти, що посилюють загальний територіальний вплив. Окрім своєї аналітичної корисності, DyTIA також виконує функцію стратегічного управління. У контексті європейської інтеграції України DyTIA набуває актуальності як політичний інструмент для підтримки включення українських прикордонних регіонів до європейського простору. ЄУТС «Тиса» розглядається як пілотний проект з адаптації DyTIA до специфічних викликів післявоєнного відновлення та підготовки до вступу в ЄС. На основі цих висновків у статті пропонуються практичні рекомендації щодо застосування DyTIA у процесах національного та регіонального стратегічного планування, зміцнення інституційної спроможності європейських об›єднань територіального співробітництва (ЄОТС) та створення мережі «лабораторій територіального розвитку та безпеки» вздовж західного кордону України. Особлива увага приділяється включенню безпекового виміру в оцінки територіального впливу у відповідь на нові геополітичні виклики. Зрештою, DyTIA є не лише методологічною інновацією, але й частиною ширшого переосмислення того, як концептуалізується і управляється територіальний розвиток у прикордонних регіонах. У час глибоких геополітичних змін динамічні моделі, такі як DyTIA, мають важливе значення для розробки ефективних, сталих та інклюзивних стратегій - стратегій, які сприяють інтеграції та стійкості, а також допомагають формувати більш стабільний та безпечний європейський простір, невід’ємним учасником якого є Україна.

Ентропія як виклик інституційній стійкості публічного управління в умовах гібридних загроз

2025-10-06T07:10:15+00:00

У статті здійснено міждисциплінарний теоретичний аналіз феномену інституційної ентропії як одного з ключових викликів інституційній стійкості системи публічного управління в сучасних умовах гібридних загроз. Запропоновано концептуалізацію інституційної ентропії як міри дезорганізації, хаотичності та зниження ефективності функціонування державних інституцій. Висвітлено історичну та теоретичну еволюцію поняття «ентропія» – від фізики й теорії інформації до його застосування в соціальних та управлінських науках. Особлива увага приділена адаптації системного та інформаційного підходів до аналізу стану інституцій публічного управління.

У межах дослідження ідентифіковано комплекс внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних) чинників, що провокують зростання інституційної ентропії, зокрема: бюрократизація, корупція, організаційна інертність, відсутність стратегічного бачення, низька інституційна спроможність, інформаційні та кіберзагрози, дезінформація, політична турбулентність і зовнішній тиск. На основі порівняльного аналізу міжнародного досвіду (країн ЄС, США, України) проаналізовано приклади деструктивних впливів на інституції та механізми реагування на зростання ентропійних тенденцій.

Окрему увагу приділено обґрунтуванню можливостей виявлення та моніторингу інституційної ентропії за допомогою якісних і кількісних індикаторів, таких як індекси ефективності урядування, довіри до інституцій, структурної складності, корупції та інформаційної невизначеності. Запропоновано авторську концептуальну модель оцінки рівня інституційної ентропії з перспективою подальшої емпіричної верифікації.

У висновках доведено, що ефективне управління інституційною ентропією є ключовим чинником забезпечення стійкості, прогнозованості та легітимності системи публічного управління в періоди кризи, трансформації та загроз. Особливої актуальності це набуває в контексті українського досвіду опору гібридній агресії. Підкреслено необхідність розвитку адаптивного управління, прозорості, стратегічної комунікації та залучення громадянського суспільства як основних інструментів зниження ентропії і посилення інституційної стійкості.

Цифрова модернізація механізмів регулювання галузевих ринків у контексті післявоєнної відбудови: нові цифрові рішення для пивної галузі України

2025-10-06T07:10:23+00:00

У статті досліджується проблема цифрової модернізації механізмів публічного управління галузевими ринками в умовах післявоєнної відбудови України, з фокусом на пивну індустрію як модельну галузь для впровадження інноваційних регуляторних підходів. Автори аналізують глобальні виклики традиційних централізованих систем контролю, що демонструють критичні обмеження ефективності в умовах трансформації споживчих преференцій та зростання конкуренції з альтернативними напоями. Методологічною основою дослідження є адаптивна теорія публічного управління в поєднанні з концепціями цифрового врядування та «держави-платформи». Використовується метод динамічного порівняльного аналізу регуляторних стратегій США, Австралії, Сінгапуру та Естонії, що виявляє парадокс цифрової модернізації: навіть у технологічно прогресивних країнах спеціалізовані програми підтримки крафтових броварень через блокчейн-інструменти практично відсутні, а малі виробники продовжують покладатися на традиційне фінансування з високими ставками.

Ключовим науковим результатом є розробка гібридної моделі публічного управління на основі токенізації договірних відносин, що інтегрує блокчейн-платформи з традиційними банківськими ескроу-рахунками. На відміну від класичних підходів державного втручання через субсидії, модель базується на концепції «держави-каталізатора», де публічні інститути створюють правові та інституційні рамки для ринкових інновацій без прямого фінансування технологічних рішень. Практичне значення дослідження полягає в розробці конкретних механізмів автоматизації виконання господарських договорів між крафтовими броварнями, дистриб’юторами та постачальниками сировини з одночасним забезпеченням прозорості для податкових органів. Запропоновані рішення демонструються через три реалістичні приклади токенізованих операцій, що показують можливості скорочення витрат на фінансування оборотного капіталу на 30-50%, зниження ризиків неплатежів до 5-8% та автоматизації податкової звітності в режимі реального часу. Результати мають потенціал для адаптації в інших сегментах харчової промисловості та аграрного сектору, створюючи мультиплікативний ефект для регіонального економічного розвитку. Модель сприяє формуванню цифрових компетенцій у публічному управлінні та підвищенню конкурентоспроможності малого бізнесу в умовах європейської інтеграції України.

Університети як агенти адаптивної регіональної стійкості: від збереження освітньо-наукових шкіл до каталізаторів територіального відновлення

2025-10-06T07:10:28+00:00

Головна ідея статті – це концептуалізація нової ролі університетів, що через збереження академічних традицій та адаптивні стратегії стають ключовими інституціями відновлення соціального капіталу регіонів. Відповідно, стаття концептуалізує нову роль українських університетів як агентів адаптивної регіональної стійкості в умовах воєнного стану. Досліджено феномен збереження регіональної ідентичності університетами під час вимушеного переміщення та цифрової трансформації через призму неоінституціональної теорії та концепцій складних адаптивних систем. Описано бачення «адаптивної регіональної стійкості», що синтезує здатність освітніх інституцій одночасно зберігати академічну ідентичність, підтримувати зв’язки з громадами та генерувати інновації. Виявлено чотири механізми збереження ідентичності: структурно-інституційний («інституційна транслокація»), соціально-мережевий («розподілена інституційна присутність»), культурно-символічний (цифрові практики збереження традицій) та інноваційно-адаптивний («кризова інноваційність»). Проаналізовано специфіку харківських наукових шкіл та масштаб втрат. Запропоновано три стратегії збереження наукових шкіл у повоєнний період: «віртуальні колегії» (цифрова реінкарнація традицій через академічні генеалогії та ментальні лабораторії), поєднання R&D-хабів з дуальною освітою та перекваліфікацією ветеранів, валідаторські функції Web 3.0 (блокчейн-сертифікація компетенцій та наукові DAO). Показано, що українські університети демонструють феномен «подвійного функціонування» - здатність одночасно зберігати традиційні функції та генерувати інновації. Сформульовано п’ять критичних припущень реалізації стратегій: технологічна готовність, регуляторне середовище, фінансова стійкість, людський капітал та геополітична стабілізація. Виявлено потенціал формування «харківського феномену» як потенційно нової моделі післявоєнного відновлення науки через інтеграцію терапевтичних функцій з технологічними інноваціями.

Співвіднесення публічного та приватного інтересу у галузевих політиках (на прикладі м’ясного сектору продовольчого комплексу України)

2025-10-06T07:10:35+00:00

У статті розглядається проблема співвідношення публічного та приватного інтересу в галузевих політиках, зокрема у м’ясному секторі агропродовольчого комплексу України. Аналізуються виклики, пов’язані з відсутністю чіткої межі між державним регулюванням та приватною ініціативою, що призводить до конфліктів інтересів, неефективного управління, ризиків для здоров’я населення та довкілля. Акцентується увага на теоретичних і практичних викликах, які виникають у ситуації, коли межа між державними і приватними функціями є розмитою. Така ситуація часто призводить до порушення принципів прозорості, ефективності, підзвітності та справедливості у прийнятті управлінських рішень. У контексті гібридних моделей управління, де публічні та приватні суб’єкти спільно реалізують функції надання послуг або здійснюють регуляторну діяльність, існує ризик приватизації публічного інтересу, зловживання державними ресурсами, а також послаблення контролюючих функцій з боку держави.

У м’ясному секторі зазначена проблема проявляється, зокрема, через домінування приватних економічних інтересів над нормами публічного регулювання. Приклади включають недотримання санітарних стандартів, надмірне використання антибіотиків та гормонів, що становить загрозу для споживачів. Наголошується, що лише ефективна публічна політика може гарантувати безпечність продукції, дотримання стандартів та рівний доступ до якісної їжі. Також аналізуються ризики, пов’язані з наданням державної підтримки агропромисловому сектору. У разі відсутності чітких механізмів розмежування публічних та приватних інтересів субсидії та дотації можуть використовуватися в інтересах окремих великих виробників, що викривлює ринкову конкуренцію та підриває довіру до державної політики. Стаття підкреслює необхідність формування чітких нормативно-правових рамок, які забезпечуватимуть баланс між державним регулюванням і розвитком приватного сектора. Запропоновано орієнтуватися на сучасні концепції публічного управління, такі як «good governance», новий публічний менеджмент, партнерське управління («collaborative governance») як основу для побудови взаємодії між державою, бізнесом і громадянським суспільством. На основі теоретичних підходів та чинної нормативної бази здійснено класифікацію публічних і приватних інтересів на різних етапах виробництва, переробки, зберігання, реалізації та споживання м’ясної продукції. Обґрунтовано необхідність визнання м’ясного сектору як об’єкта публічного управління та адміністрування. Запропоновано напрямки удосконалення регуляторної політики через інституційне розмежування інтересів, розвиток механізмів нагляду і прозорості. На прикладі м’ясної галузі показано, що ефективне розмежування публічного та приватного інтересів сприятиме підвищенню якості управлінських рішень, забезпеченню продовольчої безпеки та зміцненню суспільної довіри до державних інституцій. Стаття є внеском у наукову дискусію щодо забезпечення балансу між приватною вигодою та суспільним благом у стратегічних галузях продовольчої політики.

Порівняльний аналіз теоретичних моделей цифрового залучення громадян: європейський досвід та українські реалії

2025-10-06T07:10:44+00:00

У статті проведено компаративний аналіз теоретичних моделей цифрового залучення громадян у європейському та українському контекстах. Систематизовано основні теоретичні підходи: інституційно-процесуальний, соціотехнічний, партисипативно-делібертативний, екосистемний та інноваційно-трансформаційний. Порівняно балтійську, скандинавську, центральноєвропейську, турецьку та українську моделі за критеріями інституційної укоріненості, технологічної інтегрованості, соціокультурної контекстуалізації та трансформаційного потенціалу. Проаналізовано розвиток і впровадження ключових інструментів цифрового залучення: е-консультацій, партисипативного бюджетування, е-петицій та платформ прямої демократії. Обґрунтовано концептуальні засади адаптації європейських практик цифрового залучення до українських реалій із урахуванням специфіки трансформаційних процесів у системі місцевого самоврядування. Запропоновано п'ять моделей адаптації: безпекоорієнтованого цифрового залучення, інтегрованої громадської партисипації, кризово-адаптивного управління, інклюзивного цифрового залучення та міжнародної інтеграції цифрової демократії. Доведено, що механічне копіювання навіть найуспішніших європейських моделей неефективне без урахування унікального контексту одночасної децентралізації, цифровізації та протидії зовнішній агресії в Україні. Встановлено, що найбільш перспективними для України є інструменти та підходи, що забезпечують стійкість і безпеку в умовах цифрових загроз, адаптивність в умовах кризи та інклюзивність для подолання цифрового розриву. Обґрунтовано, що український досвід цифрового залучення в умовах війни може становити цінність для глобальної практики цифрової демократії та створює інноваційний потенціал для розвитку нових форм громадської участі в складних безпекових умовах.

Електронна взаємодія органів державної влади за умов цифрової трансформації у повоєнній Україні: де шукати резерви для покращення?

2025-10-06T07:11:00+00:00

У статті досліджуються особливості електронної взаємодії органів державної влади в Україні в умовах цифрової трансформації та повоєнної відбудови. Застосовуючи системний, монографічний, абстрактно-логічний, порівняльний методи та метод моделювання, автори розробили комплексну концептуальну модель електронної взаємодії, що інтегрує технологічний, соціально-організаційний, функціональний, процесний, правовий та системний підходи. На основі порівняльного аналізу восьми міжнародних моделей (Естонії, Сінгапуру, Данії, Ізраїлю, Південної Кореї, Австралії, Індії та України) ідентифіковано ключові резерви для покращення української системи. Розроблена методологічна структура порівняльного аналізу моделей електронної взаємодії за вісьмома критеріями дозволила визначити особливо цінні елементи досвіду різних країн для повоєнної України. Досліджено синергетичний ефект електронної взаємодії, що проявляється у п’яти ключових аспектах і має особливе значення в умовах обмежених ресурсів. На основі критичного аналізу поточного стану цифрової взаємодії, виявлено п’ять фундаментальних проблем та запропоновано комплексні практичні рекомендації з короткостроковою та середньостроковою перспективами реалізації. Запропоновано авторську модель «Цифрового стрибка» для повоєнної України, що ґрунтується на принципах «відбудувати краще, ніж було», стійкості, інклюзивності, випереджаючого розвитку та європейської інтеграції. Обґрунтовано роль цифрової трансформації як стратегічного елемента національної стійкості України, що забезпечує безперервність державного управління, швидке відновлення критичних послуг, прозорість, ефективну координацію та адаптивність до змінних умов. Доведено, що активація виявлених резервів для покращення електронної взаємодії дозволить Україні не лише ефективно відбудуватися після війни, але й здійснити якісний прорив у розвитку державного управління, перетворивши виклики на можливості для інноваційного розвитку.

Новий підхід до реалізації державних цільових програм на основі технологій блокчейн та штучного інтелекту: від централізованої волі – до розподіленої логіки

2025-10-06T07:11:03+00:00

Статтю присвячено обґрунтуванню нової парадигми управління державними цільовими програмами на засадах розподіленої логіки, що реалізується із використанням технологій блокчейн та штучного інтелекту (ШІ). У теоретичній частині проаналізовано обмеження централізованої моделі впровадження державних цільових програмам, зокрема високі транзакційні витрати, корупційні ризики та неефективність управління, властиві ієрархічним системам. Показано, що розподілений підхід на основі блокчейну забезпечує незмінність даних і прозорість виконання (смарт-контракти, децентралізовані автономні організації), а використання ШІ дозволяє впровадити предиктивну аналітику та динамічне планування ресурсів, підвищуючи адаптивність програм. Запропоновано концептуальну модель «розподіленої цільової програми» (DTP – Distributed Target-Program), яка поєднує децентралізовані автономні організації (ДАО) для управління програмою, смарт-контракти з KPI для автоматичного контролю виконання, мережу AI-агентів для моніторингу та прогнозування, а також механізми фінансування через цифрові фонди.

У методологічній частині здійснено системний аналіз досвіду впровадження елементів розподіленої логіки в практиках України та світу. Зокрема, розглянуто приклади Естонії (блокчейн-забезпечення цілісності державних реєстрів), проєкти ООН/Всесвітньої продовольчої програми (WFP) з використанням блокчейну для гуманітарної допомоги, цифровізацію публічних послуг в Україні (мобільний застосунок «Дія») та експерименти з блокчейн-рішеннями у державному секторі. Проведено порівняльний кейс-аналіз українських прикладів, таких як, впровадження блокчейну при наданні соціальної допомоги (проект WFP Building Blocks в Україні), масштаб цифрової виплати допомоги через «Дію» (програма єПідтримка), залучення технології ДАО у публічному управлінні.

Окрему увагу приділено оцінці нормативно-правової відповідності запропонованих рішень. Було проаналізовано чинне українське законодавство у сфері цифрового врядування та публічних фінансів, а також вимоги регулювання ШІ згідно з EU AI Act 2024/1689. Доведено, що імплементація моделі DTP потребує адаптації правової бази (зокрема, визначення статусу ДАО, дотримання вимог прозорості й нагляду за алгоритмами ШІ).

Робота становить інтерес для науковців і практиків галузі державного управління, оскільки поєднує міждисциплінарний підхід (публічне управління, інформаційні технології, правові аспекти) та пропонує інноваційне бачення цифрової трансформації державних програм.

Симбіоз технологій і регуляцій: як індустрія 5.0 заново визначає взаємодію банків і держави на десятиліття?

2025-06-04T04:41:44+00:00

У статті досліджується симбіоз технологій Індустрії 5.0 та регуляторних механізмів, що радикально трансформує взаємодію банківського сектору та державного управління на перспективу до 2045 року. Виявлено ключові механізми взаємовпливу передових технологій (штучний інтелект, розподілені реєстри, квантові обчислення) та регуляторних процесів, що визначають еволюцію банків із традиційних фінансових посередників в інтегровані екосистеми соціально-економічного розвитку. Теоретична новизна дослідження полягає в обґрунтуванні концепції формування «гібридних фінансових сутностей», у яких технологічна інфраструктура та регуляторні процеси функціонують як нероздільні компоненти єдиної самоадаптивної системи на основі принципів відповідності та алгоритмічної довіри. Показано, що трансформація моделей державного управління фінансовим сектором відбувається у напрямку від ієрархічних структур до платформних рішень («держава як платформа», GaaP), створюючи передумови для фрагментації регуляторного ландшафту та формування «регуляторних мікрокліматів». Інтеграція ESG-принципів у банківське регулювання перевизначає саму природу фінансового посередництва, трансформуючи банки в інститути сталого розвитку. Особливу увагу приділено забезпеченню «цифрового суверенітету» та «безпечної деградації» фінансових систем в умовах геополітичної нестабільності та ризиків глобальних конфліктів. Запропоновано методологічну таблицю характеристик банківських інститутів у рамках чотирьох сценаріїв еволюції фінансової системи: «Технологічна гегемонія», «Регуляторний реванш», «Децентралізована автономія» та «Гібридна конвергенція». Аргументовано, що найбільш імовірним сценарієм еволюції банківського сектору до 2045 року є «Гібридна конвергенція», що характеризується багаторівневою фінансовою системою, де централізовані та децентралізовані елементи, державне регулювання та ринкова саморегуляція співіснують у рамках єдиної екосистеми.

Публічне управління сферою обігу лікарських засобів крізь призму методології імплементації стандартів PIC/S

2025-10-06T07:11:14+00:00

У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування сучасних підходів до публічного управління сферою обігу лікарських засобів через аналіз процесів імплементації міжнародних стандартів PIC/S у національну регуляторну практику. Проаналізовано концептуальну еволюцію підходів до імплементації стандартів PIC/S у контексті трансформації регуляторної парадигми від командно-контрольної моделі до концепції розумного регулювання. Визначено ключові принципи імплементації міжнародних стандартів, включаючи системність, адаптивність, пропорційність, інклюзивність, транспарентність, доказовість, інноваційність та сталість. Запропоновано концептуальну модель імплементації стандартів PIC/S, що інтегрує п’ять взаємопов’язаних компонентів: стратегічне планування, інституційну розбудову, нормативно-правову гармонізацію, процедурну стандартизацію та інформаційно-технологічну інтеграцію. Ідентифіковано та систематизовано фактори, що впливають на ефективність імплементаційних процесів, та розроблено комплекс практичних рекомендацій щодо їх оптимізації. На основі аналізу міжнародного досвіду обґрунтовано, що ефективність імплементації стандартів PIC/S визначається комплексом взаємопов’язаних факторів, ключовими серед яких є: політична воля та стратегічне бачення, інституційна спроможність регуляторних органів, якість нормативно-правової бази, система управління змінами, технологічна спроможність, компетентність персоналу та міжнародне співробітництво. Продемонстровано важливість системного підходу до розвитку цих факторів, що передбачає не їх ізольоване вдосконалення, а розбудову інтегрованої регуляторної екосистеми. Обґрунтовано, що оптимізація процесів імплементації стандартів PIC/S потребує розробки комплексної стратегії з пріоритетними напрямами: розбудова інституційної спроможності, гармонізація нормативно-правової бази, розвиток людського капіталу, цифрова трансформація та активізація міжнародного співробітництва.

Від паралельних траєкторій до спільної стратегії: моделі ефективної інтеграції військової та цивільної безпекової експертизи

2025-10-06T07:11:19+00:00

У статті досліджуються моделі ефективної інтеграції військової та цивільної безпекової експертизи в умовах тривалої фази війни. Здійснено компаративний аналіз інституційних механізмів, методологічних підходів та технологічних інструментів інтеграції експертизи у провідних країнах НАТО та державах, що зіткнулися з асиметричними безпековими загрозами. Виокремлено три базові моделі: британську «адаптивної інтеграції», скандинавську «безпекової конвергенції» та ізраїльську «функціональної гібридизації». Детально проаналізовано їх інституційні, методологічні та технологічні особливості через вивчення практичних кейсів імплементації. На прикладі британського проекту CENR, фінської програми «Comprehensive Security Network» та ізраїльської системи «AI Vision» розкрито специфіку національних підходів до інтеграції експертних середовищ. Особливу увагу приділено впливу технологій штучного інтелекту та блокчейну на трансформацію систем інтеграції експертизи, зокрема їх потенціалу для розширення можливостей колективного інтелекту та зміни епістемічної структури експертної діяльності.
Обґрунтовано, що ці технології забезпечують фундаментальний перехід від ієрархічної «інтелектуальної піраміди» до «розподіленої когнітивної мережі», здатної ефективно протистояти деструктивним впливам, долати епістемічну фрагментацію та забезпечувати високу адаптивність. Проаналізовано концепцію «полідоменних когнітивних мереж» як інноваційного підходу до інтеграції різних типів експертизи через спільну блокчейн-інфраструктуру та ШІ-оркестрацію.
Запропоновано концептуальні засади української моделі інтеграції військової та цивільної експертизи, що синтезує найбільш релевантні елементи досліджених зарубіжних моделей з урахуванням національної специфіки та вимог євроатлантичної інтеграції. У контексті очікуваної геополітичної трансформації (квітень 2025 р.) доведено, що розвиток такої моделі створює унікальну можливість для стратегічного репозиціонування України від «споживача безпеки» до «експортера експертизи» в новій архітектурі європейської безпеки, перетворюючи унікальний досвід протистояння багатодоменній агресії на стратегічний актив глобального значення.

Цифрова адаптивність системи соціального захисту в умовах воєнної агресії: чи пройдено шлях від дисбалансу до інституційної стійкості?

2025-10-06T07:11:53+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз феномену «парадоксу кризової цифровізації» – унікального явища, коли екстремальні умови повномасштабної російської воєнної агресії стали каталізатором революційної трансформації системи соціального захисту України через цифрові інновації. Дослідження базується на інноваційному підході триангуляції теоретичних призм, де український досвід аналізується через взаємодоповнюючі концептуальні лінзи: теорію адаптивного врядування, теорію резільєнтності та теорію антикрихкості. Центральною ідеєю є обґрунтування того, як система, традиційно найбільш інерційна та резистентна до змін, за два роки воєнного часу досягла рівня цифрової інтеграції, який в нормальних умовах потребував би десятиліття поступових перетворень. Проаналізовано стрибкоподібне зростання з 102-го на 5-те місце в глобальному рейтингу цифрового урядування ООН, еволюцію платформи Дія з 13 до 22+ мільйонів користувачів та понад 140 цифрових сервісів, створення 218 Центрів життєстійкості. Ключовими результатами є концептуалізація нової теоретичної рамки «адаптивного управління в умовах глобальної нестабільності», що постулює залежність ефективності «шокової модернізації» від синергії адаптивної спроможності інститутів, резільєнтного потенціалу системи та антикрихкого дизайну. Доведено, що феномен «шокової модернізації» є не унікальним українським явищем, а потенційно універсальною закономірністю. Відповідаючи на центральне питання про подолання шляху від дисбалансу до інституційної стійкості, дослідження демонструє діалектичний характер трансформації: Україна досягла функціональної стійкості системи соціального захисту через цифрову адаптивність, але не завершила структурну інституціоналізацію досягнень. Система перебуває в перехідному стані між кризовим реагуванням та сталим розвитком, що визначає критичність переходу від «кризових винятків» до «нової нормальності».

Законодавче забезпечення цифровізації управління персоналом як інструмент підвищення ефективності державного управління

2025-10-06T07:11:30+00:00

Проведено дослідження законодавчого забезпечення цифровізації управління персоналом як інструменту модернізації державної служби. Основну увагу приділено важливості інформаційно-комунікаційних технологій у процесах підбору, найму, навчання та оцінки ефективності працівників, що сприяє оптимізації управлінських рішень і підвищенню прозорості діяльності державних органів. В результаті аналізу нормативно-правових актів та наукових статей було встановлено потребу щодо напрацювання нормативно-правового супроводу реалізації цифровізації управління персоналом в органах державного управління. Підкреслено значення цифрових технологій не лише для автоматизації процесів, а й для створення нових можливостей у сфері управління персоналом. У статті зазначено, що на даному етапі в Україні вже реалізуються проєкти, які сприяють впровадженню інформаційних систем, таких як HRMIS, що є важливим елементом у розвитку цифрової держави. Водночас розглянуто проблеми, пов’язані з розпорошеністю нормативно-правових актів, що ускладнює впровадження нових технологій. Надано рекомендації щодо створення єдиного законодавчого акта, який би регулював функціонування цифровізації управління персоналом в органах державного управління, що, у свою чергу, дозволить уникнути правових колізій та покращить ефективність управління. Також обґрунтовано необхідність систематичного підвищення кваліфікації працівників у сфері цифрових технологій для забезпечення успішної реалізації процесів модернізації. У підсумку, акцентовано увагу на тому, що законодавчий аспект цифровізації управління персоналом є важливим для підвищення ефективності державного управління, формування прозорості та підзвітності у діяльності державних органів, а також розвитку висококваліфікованих кадрів на державній службі.

Медіаосвіта у системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

2025-10-06T07:11:38+00:00

Стаття присвячена проблематиці медіаосвіті у системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. В умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства та глобалізації, публічні службовці щоденно стикаються з потоками інформації, яка може містити фейки та дезінформацію. Недостатній рівень медіаграмотності призводить до ризиків прийняття помилкових рішень та підриву довіри до державних інституцій. Проблема полягає у відсутності системного підходу до інтеграції медіаграмотності як невід›ємної професійної компетенції в рамках програм підвищення кваліфікації. Аналіз останніх досліджень, зокрема «Індексу медіаграмотності українців 2020–2024», свідчить про зростання рівня медіаграмотності населення. Українські науковці (Гарматій, Проневич, Кірдани, Слюсаренко) підкреслюють актуальність медіаосвіти для публічних службовців. Метою статті є визначення ролі медіаграмотності у системі підвищення кваліфікації та розробка рекомендацій щодо її інтеграції. Основний матеріал розкриває, що споживання інформації формує світогляд та суспільну думку, спираючись на соціологічні теорії Дюркгейма, Ліппмана, Габермаса, Бергера і Лукмана. В умовах домінування соціальних мереж, зростає особиста відповідальність за поширення інформації, а медіаграмотність для публічних службовців стає необхідною складовою професійної етики та інформаційної безпеки. Наводяться визначення медіаграмотності від провідних дослідників, що сходяться на її розумінні як навичок аналізу та оцінки медіа. Закон України «Про медіа» та «Загальні правила етичної поведінки державних службовців» підкреслюють зв›язок медіаграмотності з етичними нормами публічної служби. Дослідження підтверджує, що медіаосвіта є необхідною умовою формування компетентностей публічних службовців. У системі вищої освіти та програмах підвищення кваліфікації НАДС спостерігається позитивна тенденція до інтеграції медіаосвіти, кібербезпеки, інформаційної безпеки та основ штучного інтелекту, що відображається у збільшенні навчального часу. У висновках підкреслюється, що трансформація медіапростору підвищує особисту відповідальність, а медіаграмотність є критично важливою професійною та етичною компетентністю. Перспективні напрями подальших досліджень включають: оцінку ефективності існуючих програм, розробку диференційованих програм, дослідження впливу ШІ (включаючи протидію дипфейкам та дезінформації), аналіз міжнародного досвіду, формування культури медіаграмотності на інституційному рівні та дослідження моделей взаємодії з громадянським суспільством.
Ці напрями дозволять поглибити розуміння проблеми та розробити практичні рекомендації для системного та ефективного впровадження медіаграмотності.